Система формування професійної мобільності майбутніх інженерів машинобудівної галузі

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і методичних засад проблеми формування професійної мобільності майбутніх інженерів-машинобудівників. Уперше на підставі психолого-педагогічного аналізу введено до наукового обігу поняття «професійна мобільность майбутнього фахівця машинобудівної галузі». Визначено та теоретично обґрунтовано складові базового рівня професійної мобільності майбутніх інженерів-машинобудівників та визначено їх зміст, які є загальними для інженерної освіти: професійно-мотиваційна складова, яка впливає на формування внутрішньої потреби в професійній мобільності; когнітивна складова, яка складає знаннєву основу професійної мобільності; діяльнісна складова, яка забезпечує використання знаннєвої основи під час розв’язування професійних завдань; гностична складова передбачає самоусвідомлення особистістю своєї професійної мобільності, сформованої на основі готовності до професійної мобільності. Здійснення теоретичного аналізу наукових джерел визначило концептуальні засади, які склали основу системи формування професійної мобільності майбутніх інженерів-машинобудівників, що представлена структурною моделлю, яка має цільовий, змістовий, організаційно-процесуальний, функціональний, оцінково-результативний блоки. Дослідження методологічних основ формування професійної мобільності майбутнього інженера-машинобудівника дозволило розробити організаційно-методичні засади реалізації системи формування базового рівня професійної мобільності майбутніх фахівців машинобудівної галузі. Запропоновано технологію, що основана на застосуванні інтерактивних методів навчання фундаментальних дисциплін та запропоновано систему роботи викладача для досягнення мети – сформованості базового рівня професійної мобільності майбутніх інженерів машинобудівної галузі на прикладі дисциплін вищої математики. Розроблено критеріально-оцінковий апарат для моніторингу сформованості базового рівня професійної мобільності майбутнього інженера-машинобудівника. Для оцінки сформованості базового рівня професійної мобільності майбутнього фахівця машинобудівної галузі виокремлені критерії: професійно-мотиваційний, когнітивний; діяльнісний, гностичний – та розроблено їх показники та рівні сформованості професійної мобільності майбутніх інженерів-машинобудівників: низький (елементарний), задовільний (репродуктивний), достатній (продуктивний), високий (творчий). Уточнено зміст, робочі плани з фундаментальних дисциплін з урахуванням цілеспрямованого формування базового рівня професійної мобільності. Вдосконалено методику викладання дисциплін фізико-математичного циклу на основі використання інноваційних технологій. Подальший розвиток отримали зміст, концептуальні засади, форми, технології формування професійної мобільності майбутніх інженерів-машинобудівників у процесі навчання у ВНЗ.