Остаточна мета життя і сенс в житті: історико-філософські межі раціональної реконструкції

Abstract

В статті проаналізовано коректність поширення поняття «сенс в житті», опрацьовуваного Тедеусом Метсом, на вчення давніх філософів, зокрема Томи Аквінського. Чи є Метсова концепція «цілей», які роблять «людське життя» значущим, аналогом Аквінатової концепції «остаточної мети людини»? В статті здійснені опис істотних пунктів Метсової концепції «сенсу в житті» та їхнє зіставлення з Аквінатовою концепцією «остаточної мети людини». Між цими концепціями виявлено суто зовнішню подібність. Насправді ж йдеться про глибокі відмінності: (1) Тома говорить не про «сенс в житті» й навіть не про «мету життя», а про «мету людини», яка передбачає об’єктивну телеологію, несумісну з «натуралізмом» Метса; (2) «остаточна мета людини» покликана не робити життя людини «значущим» у цьому світі, а надавати людині спасіння й вічне життя.

Отже, в Метса й Томи різна не лише термінологія, але й проблематика, вони розв’язують різні питання, а не дають різні відповіді на одне питання (про «сенс в житті»). Метсова екстраполяція може бути коректною, якщо розглядати її як різновид раціональної реконструкції. Проте Метс не вдається до належних застережень і невиправдано уніфікує гетерогенну проблематику. В статті показано, що більший історизм методології дозволяє уникнути некоректності при здійсненні раціональної реконструкції «сенсу в житті» на матеріалі давніх і середньовічних філософських вчень.

The article analyses whether it is correct to extrapolate the concept of "meaning in life" developed by Thaddeus Metz to the doctrines of ancient philosophers, including Thomas Aquinas. Is Metz’ concept of "purposes" that make "human life" meaningful analogous to Aquinas’ concept of "ultimate goal of man"? Significant points of Metz’ conception of "meaning in life" in our article are described and compared with Aquinas’ conception of "ultimate goal of man." As it turns out, these conceptions are only superficially similar. In fact, they are profoundly different: (1) Aquinas is talking about the "goal of man", which implies objective teleology incompatible with Metz’ "naturalism", and is not talking about "meaning in life" (and even "purpose of life"); (2) "ultimate goal of man", for Aquinas, is intended to provide salvation and eternal life for man, not to make life "significant" in this world.

Thus, Metz and Thomas not only use different terminology, but also address different problems. They deal with different questions, not just give different answers to the same question (about the "meaning in life"). Metz’s extrapolation may be correct, when viewed as a kind of rational reconstruction. However, Metz does not make appropriate reservations and groundlessly unifies heterogeneous problems. The article shows that more historically oriented methodology avoids impropriety in the exercise of rational reconstruction of "meaning in life" in the field of ancient and medieval philosophies.

В статье проанализирована корректность распространения понятия «смысл в жизни», разрабатываемого Теддеусом Метсом, на учения древних философов, в частности, Фомы Аквинского. Возможно ли Метсову концепцию «целей», делающих «человеческую жизнь» значимой, считать аналогом Аквинатовой концепции «предельной цели человека»? Осуществленное в статье описание существенных пунктов концепции Метса, определяющих содержание понятия «смысл в жизни», и их сопоставление с Аквинатовой концепцией «предельной цели человека» указывают на сугубо внешнее подобие указанных концепций. На самом же деле имеют место глубокие различия: (1) Фома говорит не о «смысле в жизни» и даже не о «цели жизни», а о «цели человека», предполагающей объективную телеологию, несовместимую с «натурализмом» Метса; (2) «предельная цель человека» призвана не наделять человеческую жизнь «значимостью» в этом мире, а давать человеку спасение и вечную жизнь.

Следовательно, у Метса и Фомы разнится не только терминология, но и проблематика, они решают разные вопросы, а не дают разные ответы на один вопрос (о «смысле в жизни»). Метсова экстраполяция может быть корректной, если ее рассматривать как разновидность рациональной реконструкции. Однако Метс не прибегает к надлежащим оговоркам и неоправданно унифицирует гетерогенную проблематику. В статье показано, что больший историзм методологии позволяет избежать некорректности при осуществлении рациональной реконструкции «смысла в жизни» на материале древних и средневековых философских учений.