Полеміка Гобса з Декартом у контексті «Піронічної кризи» кінця XVI – першої половини XVII ст.

Abstract

В статті аналізується один з епізодів полеміки навколо Декартових «Meditationes», у якому Гоббс піддає філософські засади Декарта скептичній критиці. Якщо Декарт ставить скептицизм на один щабель нижче своєї власної анти-скептичної філософії, Гоббс своєю критикою Декарта фактично повертає скептицизм на перше місце серед усіх інтелектуальних течій тієї доби. Таким чином, Гоббс намагається вибудувати власні філософські позиції в межах тієї загальноєвропейської «пірронічної кризи», виходу з якої шукає Декарт.

В статье анализируется один из эпизодов полемики вокруг «Meditationes» Декарта, в котором Гоббс подвергает философские основания Декарта скептической критике. Если Декарт ставит скептицизм на одну ступень ниже своей собственной анти-скептической философии, Гоббс своей критикой Декарта фактически возвращает скептицизм на первое место среди всех интеллектуальных течений той эпохи. Таким образом, Гоббс стремится выстроить собственную философскую позицию в рамках того общеевропейского «пирронического кризиса», выход из которого ищет Декарт.

The article analyzes one of the events in the polemics around Descartes’ ‘Meditationes’, where Hobbes subjects Cartesian philosophical grounds to sceptical criticism. If Descartes regards scepticism as situated at the next level below his own anti-sceptical philosophy, Hobbes, by his criticism against Descartes, actually restores scepticism as the leading intellectual streamline of that time. Thus, Hobbes endeavours to construct his own philosophical positions within the framework of the all-European “Pyrrhonical crisis”, whereas Descartes looks for the way out of it.