Трансцендентальний ідеал як онтологічне тло "Критики чистого розуму" Імануеля Канта

Abstract

Статтю присвячено онтологічній інтерпретації Кантового трансцендентального ідеалу. Трансцендентальний ідеал є онтологічним ідеалом, оскільки через нього стає можливою найвища єдність пізнання, а разом з нею й реальність. Трансцендентальний ідеал, як мета критики чистого розуму, у практичному вжиткові розуму перетворюється на найвище добро (das h?chste Gut), що визначає усі учинки людини як інтелігібельної істоти. Річ сама по собі, як трансцендентальна причина, є не категорією, а трансцендентальною ідеєю, що унеможливлює закиди в агностицизмі на адресу Канта.

Статья посвящена онтологической интерпретации Кантового трансцендентального идеала. Трансцендентальный идеал является идеалом онтологическим, поскольку через него становится возможным высшее единство познания, а вместе с ним и реальность. Трансцендентальный идеал, в качестве цели критики чистого разума, в практическом применении превращается в высшее благо (das h?chste Gut), определяющее все поступки человека как интеллигибельного существа. Вещь сама по себе, в качестве трансцендентальной причины, является не категорией, а трансцендентальной идеей, что лишает основания адресуемые Канту обвинения в агностицизме.

The article is concerned with ontological interpretation of Kant`s transcendental ideal. Transcendental ideal is ontological ideal, since it makes possible the highest consentience together with reality. Transcendental ideal as objective criticism of pure reason in practical use of reason becomes the highest good (das h?chste Gut), which defines all human beings as intelligible. Thing-in-itself as transcendental reason is rather transcendental ideal than categorie, denying accusations of agnosticism to Kant.