До питання про український модерн: ранньомодерна проблематика толерантності

Abstract

У процесі «секуляризації» проблеми єдності віри, єдності церкви перетворюються на питання єдності політичної. Втім, задля вироблення позитивного концепту толерантності потрібні культурні зрушення і зміна панівних ідей, а не лише зрушення у сфері політичного. Ці зрушення у західній модерній культурі концентруються довкола проблем співвідношення а) земного і небесного всередині самої релігії та в її стосунках зі світом; б) світської та духовної влад на землі; в) єдності релігії та множинності її проявів. Переосмислення цих співвідношень вже на модерних засадах означає автономізацію релігійних і політичних сфер, утвердження релігійності, що спирається винятково на силу Слова, а не держави. Відкриття нової якості модерної політики стимулює “перевідкриття” релігійних засад: обидва процеси можна спостерігати на прикладі тих “секулярних” і “церковних” теологій, які створюються в Україні на зламі XVII-XVIII століть і які, разом з появою нових теорій і практик поведінки людини у світі, стають визначальними кроками розгортання української модерності.

In the process of «secularizing» the problems of faith unity, church unity|ecclesia|, change into the question of political unity. However, for the making of positive|staid| cocept| of tolerance the cultural|gracious| changes and change|changing| of dominating|mainstream| ideas are needed, but not only changes in the political sphere. These changes in a western modern culture are concentrated around|around| the correlation problems of: a|but|) earthly and celestial into religion and in its relationships with the world; b|) temporal|secular| and spiritual|spirit| powers| on the earth|ground-to-air|; c) religion unity and multiplicity of its displays. Understanding of these correlations already on the modern principles means reducing interaction| of religious and political spheres, assertion of the religiousness, which depend on exceptionally|only| against force|strenth| of Word|wd|, but not states. Opening of modern policy|politics| new|firsttime| quality stimulates “overopening|” of religious principles: both processes|Carbro| can be observed on the example of those “secularing|” and “church” theologies which|what| is created in Ukraine on the fracture|breaking| of XVII-XVIII| ages|century| and which|what|, together with appearance|occurring| of new|firsttime| theories and practices of human conduct in the world, become|stand| the determining|attributive| steps|footpace| of Ukrainian modernity development.

В процессе «секуляризации» проблемы единства веры, единства церкви превращаются в вопросы о политическом единстве. Впрочем, для выработки позитивного концепта толерантности необходимы культурные преобразования и изменение господствующих идей, а не только преобразования в сфере политического. Эти преобразования в западной модерной культуре концентрируются вокруг проблем соотношения: а) земного и небесного; б) светской и духовной властей на земле; в) эдинства религии и множественности ее проявлений. Переосмысление этих соотношений уже с модерных оснований означает автономизацию религиозных и политических сфер, утверждение религиозности, опирающейся исключительно на силу Слова, а не государства. Открытие нового качества модерной политики стимулирует «переоткрытие» религиозных оснований: оба процесса можно наблюдать на примере «секулярных» и «церковных» теологий, вырабатываемых в Украине на рубеже XVII-XVIII вв. и становящихся, вместе с появлением новых теорий и практик поведения человека в мире, определяющими шагами разворачивания украинской модерности.