Этика и культура нового времени (место этики в учениях Декарта и Спинозы)

Abstract

Связь учений Декарта и Спинозы со средневековой философией, в частности, проявляется в этике, точнее в соотношении метафизики и этики. Хотя первичное намерение Спинозы – разработка метода, его терминология, используемая для характеристики метода – врачевание, очищение – однозначно указывает на связь с медициной и этикой. Этическая ориентация логики четко выражена в логических трактатах, принадлежащих картезианской традиции.

The relation between the doctrines of Descartes and Spinoza and the medieval philosophy in particular, can be seen in ethics, to be more precise, in the correlation between metaphysics and ethics. Though the initial intention of Spinoza is the development of method, its terminology used for the method’s characteristics, that is treatment, refinement, definitely indicates the relation between medicine and ethics. Ethical orientation of logics is clearly expressed in the logical treatises that belong to the Cartesian tradition.

Зв’язок вчень Декарта й Спінози із середньовічною філософією виявляє себе, зокрема, у царині етики, точніше – у співвідношенні метафізики й етики. Хоча первинний намір Спінози – розробити метод, його термінологія, використовувана для характеристики методу – лікування, очищення – однозначно вказує на зв’язок з медициною та етикою. Етична орієнтація логіки чітко виражена в логічних трактатах, що належать до картезіанської традиції.