Два джерела екзистенціального мислення Мартина Гайдеґера

Abstract

У статті на матеріалі ранніх творів Мартина Гайдеґера досліджується рользахідної філософської традиції у справі становлення мислителя. Зокрема,йдеться про два основні джерела цієї традиції – давньогрецьке (з особливимнаголосом на Аристотелі) та християнське (починаючи з апостола Павла ізакінчуючи Сьореном К’єркеґором). Кожне з них по-своєму сприяло викриста-лізуванню антропологічного підходу, визначального для всього подальшогофілософського шляху Гайдеґера.Суть цього підходу полягає в тому, що людське буття розглядається як кон-кретно-фактичне і часово-історичне, тобто специфіка людини визначаєтьсятут не теоретичною самосвідомістю, а здатністю тлумачити власне буття,виходячи з фактичності, історичності й унікальності конкретної герменевтич-ної ситуації.

В статье на материале ранних сочинений Мартина Хайдеггера исследуетсяроль западной философской традиции в деле становления мыслителя. В част-ности, речь идет о двух основных источниках этой традиции – древнегреческом(с особым акцентированием на Аристотеле) и христианском (начиная сапостола Павла и заканчивая Кьеркегором). Каждый из них по-своему способ-ствовал кристаллизации антропологического подхода, определяющего для всегодальнейшего философского пути Хайдеггера.Суть этого подхода состоит в том, что человеческое бытие рассматрива-ется как конретно-фактическое и временно-историческое, то есть спецификачеловека определяется здесь не теоретическим самосознанием, в способностьютолковать собственное бытие, исходя из фактичности, историчности иуникальности конкретной герменевтической ситуации.

With the help of Martin Heidegger’s early writings the role of Western philosophicaltradition in thinker’s becoming is explored in the paper. Particularly, two basic sources ofthis tradition are examined – Ancient Greek (with the special accent on Aristotle) andChristian (beginning from an apostle Paul to Soeren Kierkegaard). Each of these sourcesin its special way promoted the crystallization of the further Heidegger’s philosophicaldevelopment.The essence of this approach lies in the fact that human existence is considered as concretelyfactual and time-historical. That is, the specific of the man is defined here not withthe help of theoretical self-consciousness but with the ability to interpret one’s own lifetaking into account factuality and historicity of the concrete hermeneutic situation.