Дельоз як дослідник філософії Ляйбніца: Матерія та її складування

Abstract

Жиль Дельоз у своїй роботі «Складка. Ляйбніц і Бароко» розглядає філософські зв’язки Ляйбніца і художнього стилю Бароко. Зокрема у першій главі, що зветься «Складування матерії», йдеться про складку, що прямує до нескінченості; Бароко, на думку Дельоза, відсилає не до якоїсь сутності, а до оперативної функції, до характерної риси. Бароко зовсім не виробляє складки, а спрямовує їх до нескінченності, скривляючи та викривляючи. Ці складки, Бароко викривляє згідно двом напрямкам, двом поверхам: складування матерії і складки душі. Два поверхи між собою сполучаються, утворюючи неперервність. Цей великий монтаж Ляйбніц вибудовує між нижнім поверхом із наскрізними вікнами та верхнім, затемненим та зачиненим. Дельоз показав, що у Ляйбніца кривизна всесвіту проводиться згідно трьом фундаментальним поняттям: текучість матерії, еластичність тіл та пружинний механізм. Всесвіт є стисненим певною активною силою, яка і надає матерії криволінійного руху.

Жиль Делёз в своей работе «Складка. Лейбниц и Барокко» рассматривает философские связи Лейбница и художественного стиля Барокко. В частности в первой главе, которая называется «Складывание материи», говориться о складке, направленной к бесконечности; Барокко, по мнению Делёза, отсылает не к какой-либо сущности, а к оперативной функции, к характерной черте. Барокко совсем не производит складки, однако устремляет их к бесконечности, загибает и искривляет. Эти складки Барокко искривляет согласно двум направлениям, двум этажам: складывания материи и складки души. Два этажа между собой сочетаются, образуя непрерывность. Этот большой монтаж Лейбниц выстраивает между низшим этажом со сквозными окнами и верхним, затемненным и закрытым. Делёз показал, что у Лейбница кривизна вселенной проводится согласно трем фундаментальным понятиям: текучесть материи, эластичность тел и пружинный механизм. Вселенная сжатая некоторой активной силой, которая и придает материи криволинейное движения.

Gilles Deleuze in his work «Fold. Leibniz and the Baroque» examines the Leibniz’s philosophical connections and Baroque artistic style. Specifically, in the first chapter, called «The pleats of matter», says about fold going to infinity; according to Deleuze, Baroque refers not to an essence, but rather to an operative function, to a trait. Baroque does not produce the fold, but it coils and pleats, so directs to infinity. These folds, Baroque pleats according to two directions, two floors: the pleats of matter and the folds of the soul. Two floors are combining, forms a continuity. This large mounting Leibniz builds between the bottom floor with reach-through windows and top, floor dark and closed. Deleuze showed that in Leibniz’s philosophy a curvature of the universe is tracing according to three basic concepts: fluidity of matter, body’s elasticity and the spring mechanism. The universe is compressed by a certain active force which provides a curvilinear motion of matter.