Інтуїція, «hads»

Abstract

Аристотелеве поняття ἀγχίνοια («дотепність», «кмітливість»), визначене у «Другій аналітиці» як влучність (εὐστοχία) у миттєвому знаходженні середнього терміна силогізму, специфічно відтворюється в арабських перекладах: в «Другій аналітиці» його перекладають як «добірний ḥads», в «Нікомаховій етиці» – як awḏa'īya'l-'aql («проникливий інтелект»). Поняття «ḥads» стає провідним в епістемології Авіцени, де воно означає дію, через яку ум безпосередньо, сам собою висновує середній термін силогізму. Це, з одного боку, є інтуїція принципів, з іншого ж, – спроможність миттєво пробігати всі етапи дискурсивного розміркування. Таким чином, «ḥads» Авіцени вельми нагадує Декартове поняття intuitus, сформульоване у ранній праці Regulae ad directionem ingenii. Той, хто володіє «ḥads» від народження, не потребує вчителів і може, згідно з ісламським філософом, самостійно створити усі науки, досягнувши пророчого пізнання. Показово, що саме цей концепт Авіцени в латинській традиції відтворювався інколи як subtilitas «витонченість», але зде-більшого як ingenium.

Aristotelian notion ἀγχίνοια («sagacity», «quick-wittedness»), determined in the “Second analytics” as the neatness (εὐστοχία) in instantaneous finding of the middle term of syllogism, is specifically reproduced in Arabian sources: in the “Second analytics” it is translated as the “selected ḥads”, in the “Nicomachean Ethics” – as awḏa'īya'l-'aql («perspicacious mentality»). The notion «ḥads» becomes the leading one in the Avicenna’s epistemology, where it means action, by means of which mind itself directly brings out the middle term of syllogism. The matter here concerns the intuition of principles, and, simultaneously, the ability to instantly cover all the stages of discursive thought. Thus, Avicenna’s «ḥads» highly reminds of Cartesian notion intuitus, formulated in the early work Regulae ad directionem ingenii. The one who possesses «ḥads» from the birth doesn’t need teachers and is able, according to the studies of the Islamic philosopher, create all the sciences independently, having reached the prophetical cognition. It is indicative that this very Avicenna’s concept in the Latin tradition had sometimes been reproduced by the term subtilitas, “finesse”, but usually had been reproduced by the term ingenium.

Аристотелево понятие ἀγχίνοια («остроумие», «сообразительность»), определяемое во «Второй аналитике» как меткость (εὐστοχία) в моментальном нахождении среднего термина силлогизма, специфически воспроизводится в арабских источ¬никах: во «Второй аналитике» его переводят как «отборный ḥads», в «Никомаховой этике» – как awḏa'īya'l-'aql («проницательный интеллект»). Понятие «ḥads» становится ведущим в эпистемологии Авиценны, где оно означает действие, посредством которого ум непосредственно, сам собою выводит средний термин силло-гизма. Речь здесь идет об интуиции принципов и, одновременно, о способности моментально пробегать все этапы дискурсивного размышления. Таким образом, «ḥads» Авиценны весьма напоминает Декартово понятие intuitus, сформулиро¬ванное в ранней работе Regulae ad directionem ingenii. Тот, кто от родждения обладает «ḥads», не нуждается в учителях и способен, согласно учению исламского философа, самостоятельно создать все науки, достигнув пророческого познания. Показательно, что именно этот концепт Авиценны в латинской традиции воспроизводился иногда с помощью термина subtilitas, «утонченность», обычно же через термин ingenium.