Дельоз як дослідник філософії Ляйбніца: Душа у складках

Abstract

У другій главі «Складки у душі» дельозового твору «Складка. Ляйбніц і Бароко» аналізуються концепти інфлексії, сингулярності; барокова математика по-стає певним ескізом варіацій, що знайшли себе в художньому вимірі даної епохи. Інфлексія визначається як внутрішня сингулярність, позбавлена осі координат, безякісна. Дельоз показав, що поняття барокової математики з’явилося із Ляйбніцем; він взяв за об’єкт змінні величини, які і є варіаціями. Встановлення варіації об’єктом змінило саме поняття об’єкта, він став функціональним. Заразом із об’єктом міняє свій статус і суб’єкт, наголошено, що суб’єкт, у сво-єму новому статусі, отримав місце, положення, власне місцеперебування. Також розглядається концепт включення, що постав умовою відповіді на дельозове питання: для чого щось складається? Складається, щоб бути поміщеним до іншої речі. На думку Дельоза, те, в чому відбувається включення є ні позицією, ні місцем, ані точкою зору, а тим, що перебуває у ній – суб’єктом чи душею.

The second chapter «The folds in the soul» of Deleuze’s work «Fold. Leibniz and the Baroque» examines the concepts of «inflection» and «singularity»; baroque mathematics appears to be a sketch of certain variations that found themselves in the artistic dimension of that era. Inflection is defined as an internal singularity, devoid of the axis, without quality. Deleuze showed that the notion of baroque mathematics appeared in Leibniz’s philosophy, where he took as his object variables which are actually variations. This installation of variation as an object changed the very notion of the object, it became functional. At the same time subject also changes its status, acquiring a place, position, or seat. The article also considers the concept of inclusion, which became conditional for answering Deleuze’s question: for what purpose something is folding? It is folding to be put into another thing. According to Deleuze, that in what an inclusion takes place is neither a position nor a place nor a point of view, but something which is situated inside the thing – the subject or soul.

Во второй главе «Складки в душе» произведения Делёза «Складка. Лейбниц и Барокко» анализируются концепты инфлексии, сингулярности; барочная мате-матика предстает неким эскизом вариаций, которые нашли себя в художе-ственном измерении данной эпохи. Инфлексия определяется в качестве вну-тренней сингулярности, лишенная оси координат, бескачественная. Делёз по-казал, что понятие барочной математики появилось вместе с Лейбницем, он взял за объект переменные величины, которые и есть вариациями. Установление вариации объектом изменило само понятие объекта, он стал функциональным. Заодно с объектом меняет свой статус и субъект, отмечено, что субъект, в своем новом статусе, получил место, положение, собственное местопре-бывания. Также рассматривается концепт включения, которой стал условием ответа на делёзовый вопрос: для чего что-то складывается? Складывается, чтобы быть помещенным в другую вещь. По мнению Делёза, то, в чем происходит включение является ни позицией, ни местом, ни точкой зрения, а тем, что находится в ней – субъектом или душой.