Постмодерний неопатристичний містичний емпіризм Йоана Манузакіса

Abstract

У статті аналізується вчення про пізнання Бога у православного богослова Йоана Манузакіса, який розвиває перший варіант постмодерної православної феноменології містичного досвіду як містичних почуттів. В межах своєї концепції, спираючись на вчення французького філософа Жана-Люка Маріона, Й. Манузакіс розвиває феноменологію чуттєвого бачення Бога. Христос Євангелія є такою з’явою Бога, яка не сконструйована людською уявою чи мисленням, а є іконою − символічним явленням Бога. Спираючись на вчення Жака Дерріди, православний богослов розвиває герменевтику слухання Бога. Щоб почути оповідь Євангелія, в якому відкривається Христос, необхідно слухати текст в феномено-логічному мовчанні − відмовитися від смислів, створених свідомістю. За допомо-гою філософії М. Мерло-Понті, Й. Манузакіс створює феноменологію дотику до Бога в любові. Це стає можливим в євхаристії, яка постає благодатним єднанням людини й Бога, своєрідним есхатологічним часом. Й. Манузакіс не лише створює власну інтерпретацію містичної теології патристики, але, фактично, від отців йде до біблійного світогляду, якому невластиве метафізичне мислення. Ви-знання чуттєвого характеру містичних інтуїцій дозволяє Й. Манузакісу далі розвинути неопатристичний містичний емпіризм, створивши містичний сенсуа-лізм як постмодерне вчення.

В статье анализируется учение о познании Бога православного богослова Иоанна Манузакиса, который развивает первый вариант постмодерной православной феноменологии мистического опыта как мистических чувств. В рамках своей концепции, используя на учение французского философа Жана Люка Мариона, И. Манузакис развивает феноменологию чувственного видения Бога. Христос Евангелия выступает таким откровением Бога, которое не созданочеловеческим воображением или мышлением, а есть иконой – символическим явлением Бога. Опираясь на учение Жака Дерриды, православный богослов развивает герменевтику слушания Бога. Чтобы услышать рассказ Евангелия, в котором открывается Христос, необходимо слушать текст в феномено-логическом молчании – отказаться от смыслов, созданных сознанием. С помощью философии М. Мерло-Понти, И. Манузакис создает феноменологию прикосновения к Богу в любви. Это становится возможным в евхаристии, которая есть благодатным единством человека и Бога, своеобразной эсхатологическим временем. И. Манузакис не только создает собственную интерпретацию мистической теологии патристики, но, фактически, от отцов идет к библейскому мировоззрению, которому не свойственно метафизическое мышление. Признание чувственного характера мистических интуиций позволяет И. Манузакису дальше развивать неопатристический мистический эмпиризм, создав мистический сенсуализм как постмодерное учение.

The article analyses a doctrine of the knowledge of God by an orthodox theologian John Manuzakis. He develops the first variant of post-modernist orthodox phenomenology of mystical experience as mystical senses. Within his doctrine J. Manuzakis develops phenomenology of sensory vision of God basing on the ideas of Jean-Luc Marion. Christ of the Gospel acts as a revelation of God which is not created by a human fantasy or thinking but is an icon – a symbolic appearance of God. Relying on the doctrine of Jacques Derrida the orthodox theologian develops hermeneutics of listening to God. In order to hear the Gospel story that reveals God, one has to listen to the text in phenomenological silence and reject the meaning made by consciousness. Using a philosophy of M. Merlo-Ponti, John Manuzakis creates a phenomenology of touch to God in love. This becomes possible in the Eucharist which is a blessed unity of human and God, a kind of eschatological time. J. Manuzakis not only creates his own interpretation of mystical theology of Patristics, but in fact moves from the fathers to Biblical worldview where metaphysical thinking is not intrinsic. Recognition of the sensory nature of mystical intuitions enables J. Manuzakis to develop neo-patristic mystical empiricism, having created mystical sensationalism as a post-modernist doctrine.