Фундаментальне прагнення блага: Шлях Ансельма

Abstract

У статті досліджуються внутрішні мотиви і способи реалізації програми Ансельма Кентерберійського fides quaerens intellectum. Автор, спираючись на сучасну літературу, намагається виявити структуру Ансельмової аргументації і розглянути головні лінії її сучасної інтерпретації. Чи є принцип sola ratione вибором на користь чистої раціональності? Чи, навпаки, раціональні аргументи Ансельма внутрішньо пов’язані з настановою віри? Чи передбачає думка пріора монастиря Ле Бек релігійний досвід як базову умови мислення? Чи Ансельмові радше йдеться про універсальний досвід мислення, на підставі якого мають бути доведені істини віри (істини Одкровення)? Автор показує неоднозначність оцінок Ансельмового інтелектуального спадку. У статті аргументація св. Ансельма досліджується в її єдності і динаміці, як рух єдиного аргументу (вже в «Монологіоні»). Бенедиктинський мислитель обирає «найзручніший шлях» думки – шлях прагнення блага, властивий ,будь-якій людини. Просування цим шляхом дозволяє виявити природу Вищого Блага і показати його головні атрибути. Перед нами не суто теоретичне дослідження, а медитація, інтелектуальна вправа, що має привести до певних практичних наслідків. Аналіз базового прагнення відкриває нам ідею людського призначення: людина покликана до свідомого життя яке відкриває шлях до істинного блаженства. У Ансельма віра, раціональність і містичний досвід є різними аспектами єдиного зусилля, вираженого у відомій формулі: fides quaerens intellectum.

В статье исследуются внутренние мотивы и способы реализации программы Ансельма Кентерберийского fides quaerens intellectum. Автор, используя современную литературу, пытается выявить структуру Ансельмовой аргументации и рассмотреть главные линии ее возможных интерпретаций. Является ли принцип sola ratione выбором в пользу «чистой» рациональности? Или, напротив, рациональные аргументы Ансельма внутренне связаны с установкой веры? Предпо-лагает ли мысль приора монастыря Ле Бек религиозный опыт как свое главное условие? Или у Ансельма речь скорее идет об универсальном опыте мышления, на основании которого только и возможно доказательство истин веры (истин От-кровения)? Автор показывает неоднозначность и различие оценок интеллектуального наследия Чудесного Доктора (doctor magnificus). В статье аргументация Ансельма представлена в ее динамике и единстве, как движение единого аргумента (уже в «Монологионе»). Бенедиктинский мыслитель избирает «наиболее удобный путь» мысли – путь стремления к благу, который свойствен каждому человеку. Продвижение по этому пути позволяет выявить природу Высшего Блага и исследовать его главные атрибуты. Перед нами не просто теоретическое исследование, а медитация, интеллектуальное упражнение, которое должны привести к определенным практическим следствиям. Анализ базового стремления открывает нам идею человеческого предназначения: человек призван к соз-нательной жизни, которая открывает путь к подлинному блаженству. У святого Ансельма вера, рациональность и мистический опыт являются различными аспектами единого усилия, которое и выражается в знаменитой формуле: fides quaerens intellectum.

The article investigates internal motives and ways of realization of Anselm of Canterbury’s program fides quaerens intellectum. The author, basing on contemporary lite-rature, strives to reveal the structure of Anselm’s argumentation and to consider the main lines of its up-to-date interpretations. Is the principle sola ratione a choice in favor of a pure rationality? Or, on the contrary, Anselm's rational arguments are internally connected with the orientation of faith? Does Anselm’s thought consider religious experience as the basic condition of thinking? Or it rather goes about universal experience of thinking as the basis of proof of the truths of faith (truths of Revelation)? The author shows the ambiguity of assessments of Anselm’s intellectual heritage. In the article Anselm's argumentation is treated in its unity and dynamics, as a movement of a sole argument (already in "Monologion"). The Benedictine thinker opts for «the most convenient way» of thought – the way of striving for the good, inherent in any person. An advancement on this way allows to reveal the nature of the Highest Good and reveal its main attributes. There is not a purely theoreti-cal research, but rather meditation, intellectual exercise which should lead to certain practical consequences. The analysis of this base aspiration opens to us an idea of human destination: the person is called for conscious life which opens the way to true happiness. Faith, rationality and mystical experience are for Anselm various aspects of a single effort which is expressed in the well-known formula fides quaerens intellectum.