Показати скорочену інформацію

dc.contributor.authorІващенко, І. Г.uk
dc.date.accessioned2019-06-10T07:00:48Z
dc.date.available2019-06-10T07:00:48Z
dc.date.issued2013
dc.identifier.citationІващенко І. Асиметричність тотожності. Міркування щодо Кантової трансцендентальної дедукції [Текст] / І. Іващенко // Sententiae. – 2013. – № 1. – С. 7-29.uk
dc.identifier.issn2075-6461
dc.identifier.issn2308-8915
dc.identifier.urihttp://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25489
dc.description.abstractМета статті полягає у проясненні потенціалу Кантового трансцендентального арґументу стосовно «арґументу симетрії» Ернста Туґендгата. Суть Туґендгатового арґументу міститься у гіпотезі, що релевантний епістемічний вжиток першої особи однини у реченнях із такою структурою як «Я знаю: я φ» (де φ позначає розмаїті стани свідомості) має сенс лише тоді, коли хтось інший може вжити це речення, замінюючи «я φ» на «він φ», маючи на увазі «мене» із перспективи першої особи. Туґендгат називає цей принцип «веритативною симетрією». Отже, Туґендгат припускає, що самосвідомість можна описати у термінах предметного знання. Таке припущення призводить до низки проблем. З одного боку, безпосереднім наслідком такої гіпотези є уречевлення самознання з огляду на вимогу приписувати його якомусь предметові (станові свідомості). З іншого, ми не можемо пояснити осмислений вжиток першої особи однини, а також зв’язок між предметним знанням і самознанням другого рівня (вищого порядку), якого ми маємо досягати, спостерігаючи за певними ментальними станами.uk
dc.description.abstractThe object of the paper is to consider the potential of Kant’s transcendental argument in re-lation to Ernst Tugendhat’s “symmetry argument”. The point of Tugendhat’s argument is the hypothesis that the relevant epistemic use of the first person singular pronoun in the sentence with the structure like “I know that I φ” (where φ stands for various states of mind) makes sense only when someone else can use this sentence by replacing “I φ” with “he φ”, meaning “me” from the first person perspective. Tugendhat calls this basic principle “veritative sym-metry”. Hence, Tugendhat assumes that self-consciousness can be described in terms of ob-ject-knowledge. At this juncture several problems loom large. For one thing, an immediate consequence of such assumption is reification of self-knowledge due to the demand to assign it to some object (state of mind). Also we cannot explain both a meaningful usage of the first-person pronoun and the link between object knowledge and second level (higher-order) self-knowledge, which we have to reach observing some mental states.en
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.publisherВНТУuk
dc.relation.ispartofSententiae. № 1 : 5-29.en
dc.relation.urihttps://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/145
dc.subjectКантuk
dc.subjectТугендгатuk
dc.subjectтрансцендентальний аргументuk
dc.subjectверитативна симетріяuk
dc.subjectсвідомістьuk
dc.subjectсамосвідомістьuk
dc.subjectперша особа одниниuk
dc.subjectKanten
dc.subjectTugendhaten
dc.subjecttranscendental argumenten
dc.subjectveritative symmetryen
dc.subjectconsciousnessen
dc.subjectself-consciousnessen
dc.subjectfirst-person pronounen
dc.titleАсиметричність тотожності. Міркування щодо Кантової трансцендентальної дедукціїuk
dc.title.alternativeAsymmetry of the identity. Reflections on Kant’s transcendental deductionen
dc.typeArticle
dc.relation.referencesBaum, M. (1986). Deduktion und Beweis in Kants Transzendentalphilosophie: Untersuchungen zur Kritik der reinen Vernunft. Königstein i. Ts.: Hain Verlag bei Athenäum.de
dc.relation.referencesCarl, W. (1998). Die transzendentale Deduktion in der zweiten Auflage (B 129-169). In G. Mohr, & M. Willaschek (Hrsg.), Immanuel Kant: Kritik der reinen Vernunft (S. 189-217). Berlin: Akademie Verlag.de
dc.relation.referencesCramer, K. (1990). Über Kants Satz: Das: Ich denke, muß alle meine Vorstellungen begleiten können. In K. Cramer (Hrsg.), Theorie der Subjektivität (1. Aufl., S. 167-202.). Frankfurt am Main: Suhrkamp.de
dc.relation.referencesHenrich, D. (1969). The Proof-Structure of Kant’s Transcendental Deduction. The Review of Metaphysics, 22(4), 640-659.en
dc.relation.referencesKant, I. (1981). Kritik der reinen Vernunft. Hamburg: Meiner.de
dc.relation.referencesNowotny, V. (1981). Die Struktur der Deduktion bei Kant. Kant-Studien, 72(1), 270-279. https://doi.org/10.1515/kant.1981.72.1-4.270de
dc.relation.referencesTugendhat, E. (1989). Selbstbewußtsein und Selbstbestimmung. Sprachanalytische Interpretationen. Frankfurt am Main: Suhrkamp.de
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.22240/sent28.01.005


Файли в цьому документі

Thumbnail

Даний документ включений в наступну(і) колекцію(ї)

Показати скорочену інформацію