Прозаичность иконы: Онтологическая концепция образа Жан-Люка Мариона и проблематика «ΤΎΠΟΣ» в Византийской мысли

Abstract

Естетична концепція Жан-Люка Маріона, яка побудована на принципі «нової онтологізаціі» образу, розглядається автором статті як протилежність панівних нині досліджень візуального, чиєю засадою є принцип звільнення образу від репрезентативного значення. Відповідаючи на питання про сутність образу, а отже, і образного впливу, Маріон звертається до візантійського розуміння сутності образу, в основі якого лежить поняття τύπος. Інтерпретуючи «типовий» зв'язок між образом і праобразом, а також тексти Приписів, прийнятих на Нікейському та Ієрійському Соборах, автор статті доходить висновку, що окреслене відношення, лежить в основі як «західного» (образ пов'язаний з прототипом, оскільки вказує на події, що відбулися), так і «східного» (образ продукує реальну присутність праобразу) християнського вчення про образ. З точки зору автора, саме завдяки тематизації проблеми образного впливу в термінах візантійської теорії образу, теорія Маріона дозволяє зрозуміти образну силу по той бік процесу виробництва ідеологій і ставить під питання універсальність панівних нині концепцій візуального.

Aesthetic conception of Jean-Luc Marion, based on the principle of “new ontologization” of image, is considered as the opposite to currently dominating Visual Culture Studies, which are built on the principle of liberation of the image from its representative meaning. Responding to the question about the origins of image, and hence the impact of figurative impact, Marion refers to Byzantine understanding of the nature of image and figurative impact, based on the concept of τύπος. The author of this paper, interpreting the «typical» connection between image and prototype and the definitions adopted by the Councils of Nicaea and Hieria, concludes that this relation lies at the heart of both Christian doctrines of image: the «Western» one (image is associated with the prototype as far as it points to the events that had happened) and the «Eastern» one (image produces the real presence of the prototype). From the author's perspective, it is a thematization of the problem of figurative impact ex-pressed in terms of the Byzantine theory of image that makes Marion’s theory capable to reveal the figurative force on the other side of the process of production of ideologies and puts into question the universality of currently dominating Visual Culture Studies.

Эстетическая концепция Жан-Люка Мариона, основанная на принципе «новой онтологизации» образа, рассматривается в отличие от доминирующих в настоящее время исследований визуальной культуры, которые построены на принципе освобождения образа от его репрезентативного значения. Отвечая на вопрос об изображении и, следовательно, о влиянии образного воздействия, Марион обращается к византийскому пониманию природы изображения и образного воздействия, основываясь на концепции τύπος. Автор этой статьи, интерпретируя «типичную» связь между изображением и прототипом и определения, принятые Советом Никее и Иерой, приходит к выводу, что это отношение лежит в основе обеих христианских доктрин изображения: «Западный» и «Восточный» (изображение создает реальное присутствие прототипа). С точки зрения автора, именно тематизация проблемы образного воздействия, выраженная в византийской теории образа, делает теорию Марион способной раскрыть образную силу по ту сторону процесса производства идеологий и вкладывает в нее вопрос универсальности в настоящее время доминирующих исследований визуальной культуры.