Показати скорочену інформацію

dc.contributor.advisorКузнєцов, В.uk
dc.contributor.authorКузнецов, В.ru
dc.contributor.authorKuznetsov, V.en
dc.date.accessioned2019-06-11T10:49:27Z
dc.date.available2019-06-11T10:49:27Z
dc.date.issued2017
dc.identifier.citationКузнецов В. Просвещение и онтология. Русское доклассическое Просвещение: Киреевський [Текст] / В. Кузнецов // Sententiae. – 2017. – № 1. – С. 51-70.ru
dc.identifier.issn2075-6461
dc.identifier.issn2308-8915
dc.identifier.urihttp://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25569
dc.description.abstractЦя праця продовжує цикл статей «Просвітництво та онтологія». Вона присвячена дослідженню онтологічної складової російського Просвітництва. Автор стверджує, що російське Просвітництво виникає в 30-х–40-х роках XIX століття. Його засновниками він вважає Киреєвського, Чаадаєва і Герцена. Дана стаття присвячена філософії Киреєвського. Автор обґрунтовує своє твердження, згідно з яким Киреєвський є діячем Просвітництва. При цьому дослідник спирається на концепцію сутності й ознак Просвітництва, яку він розробив у попередніх статтях. Базовими у філософії Кирєєвського є поняття просвіта й освіченість. Ідеться про процес перетворення дійсності під впливом едукаціі та про результат цього процесу – своєрідний стан духовності. Згідно з Киреєвським, (1) у Росії православна освіченість сформувала основи російської цивілізації й саму природу російського народу; (2) під впливом західної освіченості основи цивілізації і природа народу були пошкоджені; (3) виправити пошкодження можна за допомогою створення нової філософії; (4) в основі її повинен лежати синтез православно-християнської й західної освіченості. Мета даного проекту полягає у здійсненні утопії цілісної людини. Киреєвський також підкреслює нерозривний і сутнісний зв’язок між російською освіченістю й літературою. Все це дозволяє розглядати Киреєвського як діяча Просвітництва. Далі автор показує, що Киреєвський конструює дві онтологічних моделі. Першу модель можна назвати етноцівілізаційною. Цивілізація є феноменом, здатним змінювати свій онтологічний статус власними силами. Другу модель можна назвати пророчою. Письменник як носій сакрального слова, постає щодо суспільства як пророк і законодавець. Його діяльність забезпечує високий онтологічний статус соціуму. Перша модель є новою. Друга виявляється вже на попередніх етапах розвитку російського Просвітництва. Водночас Киреєвський намагається відсунути на другий план традиційну онтологічну модель, в якій головну роль відіграє сакральний цар, хоча саме традиційна модель була тоді базової в Росії.uk
dc.description.abstractThis work continues a series of articles The Enlightenment and ontology. It investigates the ontological component of the Russian Preclassic Enlightenment. The author claims that the Russian Enlightenment arises in the 30s-40s of XIX century. As the founders of the Russian Preclassic Enlightenment he considers Kireyevsky, Chaadayev and Herzen. This article considers the philosophy of Kireyevsky.Based on the concept of the nature and features of the Enlightenment, developed in the preceding articles, the author argues that Kireyevsky is a figure of the Enlightenment. The basic concept in the philosophy of Kireyevsky is the concept of education. It is a process of transformation of reality under the influence of education and the result of this process – a certain state of spirituality. The Russian Orthodox education formed the basis of Russian civilization and the very nature of the Russian people. The influence of Western education damaged the foundations of civilization and the nature of the people. To correct damage is possible by means of a new philosophy which should be based on the synthesis of Christian Orthodox and Western education. The aim of this project is to implement the utopia of holistic man. Kireyevsky also emphasizes the inextricable and essential link between the Russian Education and literature. This allows to consider Kireyevsky as the representative of the Enlightenment.The author also shows that Kireyevsky constructs two ontological models. The first model could be called ethnic and civilizational. Civilization is a phenomenon, able to change its own ontological status. The second model can be called prophetic. As a carrier of the sacred word, a writer appears as a prophet and lawgiver. His work provides the highest ontological status for society. The first model is new. The second model descends from the previous stages of development of the Russian Enlightenment. At the same time Kireyevsky tries to overshadow the traditional ontological model where the main role is played by the sacred tsar, even though the traditional model was basic then in Russia.en
dc.description.abstractЭта работа продолжает серию статей «Просвещение и онтология». Исследуется онтологическая составляющая русского доклассического просвещения. Автор утверждает, что русское Просвещение возникает в 30-40-х годах XIX века. Основателями русского доклассического просвещения он считает Киреевского, Чаадаева и Герцена. В данной статье рассматривается философия Киреевского.Исходя из концепции природы и особенностей Просвещения, разработанной в предыдущих статьях, автор утверждает, что Киреевский является фигурой Просвещения. Основной концепцией в философии Киреевского является концепция образования. Это процесс трансформации реальности под влиянием образования и результат этого процесса - определенного состояния духовности. Русское православное образование легло в основу русской цивилизации и самой природы русского народа. Влияние западного образования нанесло ущерб основам цивилизации и природе людей. Исправить ущерб можно с помощью новой философии, которая должна основываться на синтезе христианского православного и западного образования. Целью этого проекта является реализация утопии целостного человека. Киреевский также подчеркивает неразрывную и существенную связь между российским образованием и литературой. Это позволяет считать Киреевского представителем Просвещения.Автор также показывает, что Киреевский строит две онтологические модели. Первую модель можно назвать этнической и цивилизационной. Цивилизация - это феномен, способный изменить свой онтологический статус. Вторая модель может быть названа пророческой. Как носитель священного слова, писатель выступает в роли пророка и законодателя. Его работа обеспечивает высший онтологический статус для общества. Первая модель новая. Вторая модель происходит от предыдущих этапов развития русского Просвещения. В то же время Киреевский пытается затмить традиционную онтологическую модель, в которой главную роль играет священный царь, хотя традиционная модель тогда была основной в России.ru
dc.language.isoruru
dc.publisherВНТУuk
dc.relation.ispartofSententiae. № 1 : 51-70.en
dc.relation.urihttps://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/307?articlesBySameAuthorPage=1
dc.subjectонтологіяuk
dc.subjectросійське Просвітництвоuk
dc.subjectКиреєвськийuk
dc.subjectцивілізаціяuk
dc.subjectПросвітництвоuk
dc.subjectрелігійне Просвітництвоuk
dc.subjectслов’янофілиuk
dc.subjectсакральный царuk
dc.subjectцілісна людинаuk
dc.subjectontologyen
dc.subjectRussian Enlightenmenten
dc.subjectreligious Enlightenmenten
dc.subjectSlavophilesen
dc.subjectsacred tsaren
dc.subjectholistic manen
dc.titleПросвещение и онтология. Русское доклассическое Просвещение: Киреевськийru
dc.title.alternativeПросвітництво та онтологія. Російське докласичне Просвітництво: Киреєвськийuk
dc.title.alternativeEnlightenment and ontology. Russian preclassic Enlightenment: Kireyevskyen
dc.typeArticle
dc.relation.referencesАнтонов, К. М. (2006). Философия И. В. Киреевского: антропологический аспект.Москва: Издательство ПСТГУru
dc.relation.referencesБаженова, Т. П. (2004). Русское просвещение как проявление европеизации русской культуры. Аналитика культурологии. Электронное научное издание, 1. Отримано з http://www.analiculturolog.ru/journal/archive/item/74-russian-education-as-a-manifestationof-europeanization-russian-culture.htmlru
dc.relation.referencesБаженова, Т. П., & Семина, В. С. (2008). Сущность европеизации русской культуры. Аналитика культурологии. Электронное научное издание, 1(10). Отримано з http://www.analiculturolog.ru/journal/archive/item/548-article_30-2.htmru
dc.relation.referencesВасилий (Саяпин), иеромонах, & Шарипов, А. М. (2006). Иван Васильевич Киреевский: Возвращение к истокам. Москва: Издательство Главархива Москвы.ru
dc.relation.referencesВасильев, А. А. (2010). Государственно-правовой идеал славянофилов. Москва: Институт русской цивилизации.ru
dc.relation.referencesГальперин, С. (2010, 10 мая). Иван Киреевский и его идея цельного знания. Отримано з http://ruskline.ru/analitika/2010/05/10/ivan_kireevskij_i_ego_ideya_celnogo_znaniyaru
dc.relation.referencesДорофей, авва. (2010). Преподобного отца нашего аввы Дорофея душеполезные поучения и послания. С присовокуплением вопросов его и ответов на оные Варсануфия Великого и Иоанна Пророка. Москва: Благовест.ru
dc.relation.referencesЖивов, В. М., & Успенский, Б. А. (1987). Царь и Бог: Семиотические аспекты сакрализации монарха в России. In Б. А. Успенский (Ред.), Языки культур и проблемы переводимости (сс. 47-53). Москва: Наука. Отримано з http://krotov.info/history/18/1/uspen_09.htmru
dc.relation.referencesЗеньковский, В. В. (1991). История русской философии, в 2 тт. (4 кн.). Ленинград: Эго.ru
dc.relation.referencesЗемницкая, М. А. (2011). Православное Просвещение: синтез государственной и церковной идеологии. In П. С. Кабытов, (Ред.), Платоновские чтения. XVII Всероссийская конференция молодых историков (Самара, 25-26 ноября 2011 г.) Материалы и доклады (сс. 159-161). Самара: Издательство «Самарский университет».ru
dc.relation.referencesИльин, Н. П. (2008). Трагедия русской философии. Москва: Айрис-прессru
dc.relation.referencesКаменский, З. А. (2003). Философия славянофилов. Иван Киреевский и Алексей Хомяков. Санкт-Петербург.: Изд. РХГИ. Отримано з http://philosophy2.ru/library/kamensky/slavian/01.htmru
dc.relation.referencesКаплин, А. Д. (2008). Мировоззрение славянофилов. История и будущее России. Москва: Институт русской цивилизации.ru
dc.relation.referencesКаплин, А. Д. (2011). Славянофилы, их сподвижники и последователи. Москва: Институт русской цивилизации.ru
dc.relation.referencesКатасонов, В. Н. (2000). Концепция целостного разума в русской философии и Православие. In В. Л. Шленов, & Л. Г. Петрушина (Сост.), Рождественские чтения’2000: Христианство и философия. Москва: Московский Патриархат, Отдел религиозного образования и катехизации. Отримано з http://www.katasonov-vn.narod.ru/celr.htmlru
dc.relation.referencesКиреевский, И. В. (2007). Духовные основы русской жизни. Москва: Институт русской цивилизации.ru
dc.relation.referencesКиреевский, И. В. (1984). Избранные статьи. Москва: Современник.ru
dc.relation.referencesКиреевский, И. В. (1911). Полное собрание сочинений в 2-х томах. Москва: Типография Императорского Московского Университета.ru
dc.relation.referencesКиреевский, И. В. (2002). Разум на пути к истине. Москва: Правило веры.ru
dc.relation.referencesКотельников, В. А. (1984). Литератор-философ. In И. В. Киреевский, Избранные статьи (сс. 5-28). Москва: Современник.ru
dc.relation.referencesКузнецов, В. Г. (2013). Просвещение и онтология. Просвещения автохтонные: Европа. Sententiae, 28(1), 120-137.ru
dc.relation.referencesКузнецов, В. Г. (2014). Просвещение и онтология. Просвещения автохтонные: Китай. Sententiae, 30(1), 129-146.ru
dc.relation.referencesЛотман, Ю. М. (1997). О русской литературе. Статьи и исследования (1958–1993). СанктПетербург: Искусство.ru
dc.relation.referencesЛукин, П. В. (2000). Народные представления о государственной власти в России XVII века. Москва: Наука.ru
dc.relation.referencesМаслин, М. А. (Ред.). (2007). Русская философия: Энциклопедия. Москва: Алгоритм.ru
dc.relation.referencesМихайлов, А. Ю. (2013). Ключевые концепты описания православия в модернизирующейся Российской империи: проблема формулирования, аналитический язык. Вестник Удмуртского университета, 3, 105-111.ru
dc.relation.referencesМорозова, О. М. (2010). Он и она у порога хаоса. Николай II и Александра Федоровна в годы Великой войны. Диалог со временем. Альманах интеллектуальной истории, 31, 154-175.ru
dc.relation.referencesМорозова, О. М. (2006). Сакральный царь, убивший Николая? In П. Н. Лукичев (Ред.), Лосевские чтения: Труды Международной ежегодной научно-теоретической конференции (май 2006; г. Новочеркасск). Новочеркасск: Набла ЮРГТУ (НПИ). Отримано з http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tguwww.woa/wa/Main?textid=2125&level1=main&level2=articlesru
dc.relation.referencesМуза, Д. Е. (2009). Целостный человек как ближайшая цель восточно-христианского культурного проекта. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Философия. Социология», 1, 83-93.ru
dc.relation.referencesПесков, А. М. (1992). Германский комплекс славянофилов. Вопросы философии, 8, 105-120.ru
dc.relation.referencesПлатонов, О. А. (Ред.). (2009). Славянофилы. Историческая энциклопедия. Москва: Институт русской цивилизации.ru
dc.relation.referencesПустарнаков, В. Ф. (1999). Еще раз о сущности философии русского Просвещения 1860-х гг. и впервые о его кризисе. История философии, 4, 57-88.ru
dc.relation.referencesПустарнаков, В. Ф. (2001). Философия Просвещения в России и во Франции: опыт сравнительного анализа. Москва: ИФ РАН. Отримано з http://philosophy2.ru/iphras/library/pustarnikov/prosv.htmru
dc.relation.referencesРожковский, В. Б. (2004). Идея цельного духа у И. В. Киреевского: культурологическая реконструкция. Ростов-на-Дону: ДГТУ.ru
dc.relation.referencesСимосато, Т. (1995). Кризис Просвещения в России и аксиология П. Н. Ткачева. Вестник Московского университета. Серия 7. Философия, 1, 18-26.ru
dc.relation.referencesСудаков, А. К. (2011). «Особенность России»: Иван Киреевский о русской идее и русской беде. Вестник Русской христианской гуманитарной академии, 12(3). 159-173.ru
dc.relation.referencesСудаков, А. К. (2012). Философия цельной жизни. Миросозерцание И. В. Киреевского. Москва: «Канон+», & РООИ «Реабилитация».ru
dc.relation.referencesУстрялов, Н. В. (1916). Национальная проблема у первых славянофилов. Русская мысль, X. Отримано з http://lib.ru/POLITOLOG/ustrqlow3.txtru
dc.relation.referencesУстрялов, Н. В. (1925). Политическая доктрина славянофильства. Харбин: Типография Китайской Восточной железной дороги. Отримано з http://lib.ru/POLITOLOG/ustrqlow.txtru
dc.relation.referencesЦапина, О. А. (2004). Православное Просвещение – оксюморон или историческая реальность? In С. Я. Карп, & С. А. Мезин (Ред.), Европейское Просвещение и цивилизация России (сс. 301-313). Москва: Наука.ru
dc.relation.referencesЧикова, В. А. (2015). Взаимодействие светского и церковного начал в общественной жизни России в середине XVIII века. Научный диалог, 12(48), 400-411.ru
dc.relation.referencesHunter, I. (2003). Rival Enlightenments: Civil and Metaphysical Philosophy in Early Modern Germany. Cambridge: Cambridge UP.en
dc.relation.referencesWirtschafter, E. K. (2009). Thoughts on the Enlightenment and Enlightenment in Russia. Modern Russian History & Historiography, 2(2), 1-26. https://doi.org/10.1163/221023809x00012en
dc.relation.referencesWirtschafter, E. K. (2010). Religion and Enlightenment in Eighteenth-Century Russia: Father Platon at the Court of Catherine II. Slavonic & East European Review, 88(1/2), 180-203.en
dc.relation.referencesWirtschafter, E. K. (2013). Religion and Enlightenment in Catherinian Russia: The Teachings of Metropolitan Platon. DeKalb: NIU Press.en
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.22240/sent36.01.051


Файли в цьому документі

Thumbnail

Даний документ включений в наступну(і) колекцію(ї)

Показати скорочену інформацію