dc.contributor.author | Секундант, С. | uk, ru |
dc.date.accessioned | 2019-06-11T10:59:25Z | |
dc.date.available | 2019-06-11T10:59:25Z | |
dc.date.issued | 2013 | |
dc.identifier.citation | Секундант С. Был ли Лейбниц эклектиком? [Текст] / С. Секундант // Sententiae. – 2013. – № 2. – С. 78-90. | ru |
dc.identifier.issn | 2075-6461 | |
dc.identifier.issn | 2308-8915 | |
dc.identifier.uri | http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25574 | |
dc.description.abstract | Автор вважає, що для коректного розв’язання питання про стосунок Ляйбніца до еклектизму слід чітко розокремолювати поняття «філософської ідеології» та «філософської системи». Ляйбніц запозичив чимало принципів філософської ідеології еклектизму й використав їх для побудови своєї філософської системи. Але його не можна назвати еклектиком, оскільки він вибудував універсальну систему знання на основі єдиної системи нормативних принципів. Однак Ляйбніца можна вважати синкретистом, вживаючи цей термін для характеристики його релігійної, але не філософської позиції. | uk |
dc.description.abstract | The author considers that for the correct solution of a question on Leibniz's relation to eclecticism it is necessary to differentiate accurately concepts of "philosophical ideology" and "philosophical system". Leibniz apprehended many principles of philosophical ideology of eclecticism and used them for creation of his system. He wasn't, however, eclectic thinker since he constructed his universal system of knowledge on the basis of uniform system of the normative principles. Nevertheless, it is possible to call Leibniz a syncretic thinker if to use this term for characteristic his religious position, but not a philosophical. | en |
dc.description.abstract | Отношение Лейбница к эклектизму есть философская идеология и философская система. Лейбниц воспринял многие принципы философской идеологии эклектики и использовал их для создания своей системы, однако он не был мыслителем эклектики, поскольку построил свою универсальную систему знаний на основе нормативных принципов. Тем не менее Лейбниц - синкретический мыслитель, если использовать этот термин для религиозной позиции, но не для философии. | ru |
dc.language.iso | ru | ru |
dc.publisher | ВНТУ | uk |
dc.relation.ispartof | Sententiae. № 2 : 78-90. | en |
dc.relation.uri | https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/161 | |
dc.subject | еклектизм | uk |
dc.subject | синкретизм | uk |
dc.subject | філософія Ляйбниця | uk |
dc.subject | система і метод | uk |
dc.subject | eclecticism | en |
dc.subject | syncretism | en |
dc.subject | Leibniz's philosophy | en |
dc.subject | system and method | en |
dc.title | Был ли Лейбниц эклектиком? | ru |
dc.title.alternative | Чи був Ляйбніц еклектиком? | uk |
dc.title.alternative | Was Leibniz an eclectic philosopher? | en |
dc.type | Article | |
dc.relation.references | Albrecht, M. (1994). Eklektik. Eine Begriffsgeschichte mit Hinweisen auf die Philosophie und Wissenschaftsgeschichte. Stuttgart-Bad Canstatt: Fromman-Holzboog. | de |
dc.relation.references | Buhle, J. G. (1803). Geschichte der neuern Philosophie seit der Epoche der Wiederherstellung der Wissenschaften (Bd. 4). Göttingen: Römer. | de |
dc.relation.references | Couturat, L. (1903). Opuscules et Fragments inédits de Leibniz. Paris: Alcan. | fr |
dc.relation.references | Eisler, R. (1910). Wörterbuch der philosophischen Begriffe: Historisch-quellenmäßig bearbeitet (Bd. 1-3). Berlin: Mittler. | de |
dc.relation.references | Erhart, W. (1991). Entzweiung und Selbstaufklärung: Christoph Martin Wielands «Agathon»-Projekt. Tübingen: Niemeier.
https://doi.org/10.1515/9783110912951 | de |
dc.relation.references | Gass, W. (1857). Geschichte der protestantischen Dogmatik in ihrem Zusammenhange mit der Theologie überhaupt: Bd. 2, Der Synkretismus. Berlin: Reimer. | de |
dc.relation.references | Gierl, M. (1997). Pietismus und Aufklärung. Theologische Polemik und der Kommunikationswandel. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht. | de |
dc.relation.references | Hartmann, E. von. (1899). Geschichte der Metaphysik: 1 Teil, Bis Kant. Bad Sachsa im Harz: Haacke. | de |
dc.relation.references | Hegel, G. W. F. (1935). Lectures on the History of Philosophy, Book 3. [In Russian]. In G. W. F. Hegel, Works in 14 vol. (Vol. XI, pp. 1-519). Moscow, & Leningrad: Sotzekgiz. | en |
dc.relation.references | Horn, G. (1655). Georgii Hornii Historiae philosophicae libri septem. Lvgdvni Batavorvm [= Leiden]: Apud Johannem Elsevirivm. | |
dc.relation.references | Joensen, J. (1659). Joannis Jonsii Holsati De scriptoribus historiae philosophicae libri IV. Francofurti: Ex officina Thom. Matth. Götzii Prælo Vogeliano. | |
dc.relation.references | Kabitz, W. (1909). Die Philosophie der jungen Leibniz. Heidelberg: Winter. | de |
dc.relation.references | Leibniz, G. W. (1875-1890). Die philosophischen Schriften, in 7 Bd. (K. E. Gerhardt, Hrsg.). Berlin: Weidmann. | de |
dc.relation.references | Leibniz, G. W. (1923ff). Sämtliche Schriften und Briefe (Akademieausgabe) (Reihe I–VII). Darmstadt: Reichl; [dann] Leipzig: Koehler und Amelang; [dann] Berlin: Akademie-Verlag. | de |
dc.relation.references | Mahnke, D. (1912). Leibniz als Gegner der Gelehrteneinseitigkeit. Stade: Pockwitz. | de |
dc.relation.references | Nourrisson, J. F. (1860). La philosophie de Leibniz. Paris: Hachette. | fr |
dc.relation.references | Reinhold, K. L. (1791). Über das Fundament des philosophischen Wissens, nebst einigen Erläuterungen über die Theorie des Vorstellungsvermögens. Jena: Mauke. | de |
dc.relation.references | Reinhold, K. L. (1792). Briefe über die Kantische Philosophie (Bd. 2). Leipzig: Göschen.
https://doi.org/10.1515/9783111432151 | de |
dc.relation.references | Rohls, J. (1997). Protestantische Theologie der Neuzeit: I. Die Voraussetzungen und das 19. Jahrhundert. Tübingen: Siebeck. | de |
dc.relation.references | Schmalenbach, H. (1921). Leibniz. München: Dreimasken Verlag. | de |
dc.relation.references | Schneider, U. (1999). Theologie als christliche Philosophie: Zur Bedeutung der biblischen Botschaft des Clemens von Alexandria. Berlin, & New York: De Gruyter.
https://doi.org/10.1515/9783110800241 | de |
dc.relation.references | Schneider, U. J. (2002). Leibniz und der Eklektizismus. In Abel, G., Engfer, H.-J., & Hubig, Ch. (Hrsg.), Neuzeitliches Denken. Festschrift für Hans Poser zum 65. Geburtstag (S. 233-250). Berlin & New York: De Gruyter. | de |
dc.relation.references | Schneiders, W. (1985). Vernünftiger Zweifel und wahre Eklektik. Zur Entstehung des modernen Kritikbegriffes. In Studia Leibnitiana, 17(2), 143-161. | de |
dc.relation.references | Stanley, T. (1656). The History of Philosophy: in Eight Parts. London: Moseley & Dring. | en |
dc.relation.references | Sturm, J. C. (1679). De philosophia Sectaria et Electiva Dissertatio Academica. Altdorff: Meyerus. | |
dc.relation.references | Sturm, J. C. (1687). Physicae conciliatricis... Conamina. Norimbergae: Endter. | |
dc.relation.references | Teller, R., & Nicolai, C. (1674). Disputatio de Philosophia eclecticа. Lipsiae: Wittigau. | |
dc.relation.references | Thomasius, Ch. (1688). Introductio ad Philosophiam aulicam. Lipsiae: apud Autorem. | |
dc.relation.references | Thomasius, Ch. (1710). Einleitung zur Hofphilosophie. Frankfurt, & Leipzig: Bauern. | de |
dc.relation.references | Vossius, G. J. (1657). De philosophia et philosophorvm sectis libri II. Hagae-Comitis: A. Vlacq. | |
dc.identifier.doi | https://doi.org/10.22240/sent29.02.078 | |