Показати скорочену інформацію

dc.contributor.authorПіч, P.uk
dc.contributor.authorPietsch, R.en
dc.date.accessioned2019-06-12T11:39:16Z
dc.date.available2019-06-12T11:39:16Z
dc.date.issued2018
dc.identifier.citationПіч P. Уявна зустріч при вході до храму Аполлона в Дельфах: самопізнання і самолюбність у Йогана Ґеорґа Гамана і Григорія Сковороди. Порівняльний аналіз [Текст] / Р. Піч // Sententiae. – 2018. – № 1. – С. 47-64.uk
dc.identifier.issn2075-6461
dc.identifier.issn2308-8915
dc.identifier.urihttp://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25655
dc.description.abstractУ статті спочатку простежується здійснюваний Йоганом Ґеорґом Гаманом шлях самопізнання і самолюбності як шлях сократівського незнання. При цьому наголошується на розумінні Гаманом останнього як найвищої форми пізнання. Далі обґрунтовується думка про те, що Гаман розглядав Сократа як предтечу Христа, а сократівське незнання – як шлях до обожнення. Потому аналізується Сковородинівське бачення шляху самопізнання й самолюбові. При цьому звертається увага на інтерпретацію Сковородою Овідієвого міфа про Наркіса й Біблії. Що стосується образа Наркіса, то тут Сковорода розрізняє три аспекти у трактувані цього образу: (1) єгипетський Наркіс; (2) єврейський Наркіс; (3) християнський Наркіс, тобто Ісус Христос. Спираючись на ці три аспекти й відповідні висловлювання з Біблії, він описує шлях поступового сходження людини до Бога й набуття нею стану обожнення. Наприкінці акцентується увага на основоположних подібностях концепцій Гамана й Сковороди і окреслюється значення ідеї самопізнання в перспективі, а саме у філософії Франца фон Баадера й у його критиці новітнього суб’єктивізму.uk
dc.description.abstractAt First, the article analyses Hamann’s path to self-knowledge and self-love as a path of Socratic ignorance, which is indeed the highest form of knowledge. For Hamann Socrates is the predecessor of Christ, and Socratic ignorance (I know that I know nothing) is the path to divinization. Subsequently, it is pointed out, how Hryhorii Skovoroda explains the path of self-knowledge and self-love. To illustrate this thought, he makes use of the Ovidian Narcissus myth. Concerning the figure of Narcissus, Skovoroda distinguishes the following three aspects: 1. The Egyptian Narcissus, 2. The Hebraic Narcissus and 3. The Christian Narcissus, i.e. Jesus Christ. These three aspects and corresponding assertions of the Bible designate Skovoroda’s path to divinization. Finally, it points out similarities between Hamann’s and Skovoroda’s understanding of self-knowing and self-love and their fundamental impact for the philosophy of Franz von Baader and his criticism of modern subjectivism.en
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.publisherВНТУuk
dc.relation.ispartofSententiae. № 1 : 47-64.en
dc.relation.urihttps://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/371
dc.subjectЙоган Ґеорґ Гаманuk
dc.subjectГригорій Сковородаuk
dc.subjectсамопізнанняuk
dc.subjectсамолюбствоuk
dc.subjectСократівське незнанняuk
dc.subjectміф про Наркісаuk
dc.subjectІсус Христосuk
dc.subjectобожненняuk
dc.subjectФранц фон Баадерuk
dc.subjectПроклuk
dc.subjectмодерний суб’єктивізмuk
dc.subjectJohann Georg Hamannen
dc.subjectHryhorii Skovorodaen
dc.subjectself-knowledgeen
dc.subjectself-loveen
dc.subjectSocratic ignoranceen
dc.subjectNarcissus mythen
dc.subjectdivinizationen
dc.subjectFranz von Baaderen
dc.subjectProclusen
dc.subjectmodern subjectivismen
dc.titleУявна зустріч при вході до храму Аполлона в Дельфах: самопізнання і самолюбність у Йогана Ґеорґа Гамана і Григорія Сковороди. Порівняльний аналізuk
dc.title.alternativeAn Imaginative Meeting at the Entrance to the Temple of Apollo at Delphi: Self-knowledge and Self-love in Johann Georg Hamann and Hryhorii Skovoroda. Comparative analysisen
dc.typeArticle
dc.relation.referencesBaader, F. von. (1963). Sämtliche Werke. Neudr. d. Ausg. Leipzig (Vol. 1-16). (F. Hoffmann et al., Eds.). Aalen : Scientia-Verl.en
dc.relation.referencesBerning, V. (2007). Die Idee der Person in der Philosophie. Paderborn: Schöningh.en
dc.relation.referencesCreuzer, F. (Ed.). (1822). Initia Philosophiae ac Theologiae ex Platonis Fontibus ducta sive Procli Diadochi et Olympiodori in Platonis Alcibiadem Commentarii (Pars III). Frankfurt am Main: in Officina Broenneriana.en
dc.relation.referencesDölger, F. J. (1929). Sonne und Sonnenstrahl in der Logostheologie des christlichen Altertums. In F. J. Dölger, Antike und Christentum (Vol. 1). Münster: Aschendorff.en
dc.relation.referencesErdmann-Pandžič, E. von. (2005). Unähnliche Ähnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophem Hryhorij Skovoroda (1722-1794). Köln: Böhlau.en
dc.relation.referencesFerrari, J. (1977). La pensée musulmane et l’Orient dans l’œuvre de Hamann. In S. H. Nasr (Ed.), Mélanges offerts à Henry Corbin (pp. 673-680). Tehran: Institute of Islamic Studies, McGill University, Tehran Branch.en
dc.relation.referencesFreudenberger, Th. (1935). Augustinus Steucus aus Gubbio, Augustinerchorherr und päpstlicher Bibliothekar (1497-1548) und sein literarisches Lebenswerk. Münster: Aschendorff.en
dc.relation.referencesFunke, G. (1990). Cogito ergo sum. Sein und Bewußtsein. In G. Funke, Abdankung oder Bewußt-seinsphilosophie? (pp. 43-66). Bonn: Bouvier.en
dc.relation.referencesHamann, J. G. (1949-1957). Sämtliche Werke, Historisch-kritische Ausgabe (Vol. 1-6). (J. Nadler, Hrsg.). Wien: Herder.en
dc.relation.referencesHamann, J. G. (1955-1979). Briefwechsel (Vol. Bd. 1-7). (W. Ziesemer, & A. Henkel, Eds.). Wiesbaden: Insel.en
dc.relation.referencesHoffmann, F. (1856). Franz von Baader als Begründer der Philosophie der Zukunft, Leipzig: Bethmann.en
dc.relation.referencesLakebrink, B. (1964-65). Hegels Einfluß auf die Religionsphilosophie Franz von Baaders. Philosophisches Jahrbuch der Görres-Gesellschaft, 72(1):120-133.en
dc.relation.referencesMarkschies. C. (1998). Innerer Mensch. In T. Klauser et al. (Eds.), Reallexikon für Antike und Christentum, (Vol. 18, 266-312). Stuttgart: Hiersemann.en
dc.relation.referencesMeier, H.-Ch. (1998). Mystik bei Paulus. Zur Phänomenologie religiöser Erfahrung im Neuen Testament. Tübingen: Francke.en
dc.relation.referencesMeier-Oeser, S. (1989). Die Präsenz des Vergessens. Zur Rezeption der Philosophie des Nicolaus Cusans vom 15. bis zum 18. Jahrhundert. Münster: Aschendorff.en
dc.relation.referencesNadler, J. (1949). Johann Georg Hamann. Der Zeuge des Corpus Mysticum, Salzburg: Otto Müller.en
dc.relation.referencesSchmitt, Ch. B. (1966). Perennial Philosophy: from Agostino Steuco to Leibniz. Journal of the History of Ideas, 27, 505-532. https://doi.org/10.2307/2708338en
dc.relation.referencesSchmitt, Ch. B. (1970). Prisca Theologia e Philosophia Perennis. In G. Tarugi (Ed.), Il Pensiero Italiano del Rinascimento e il tempo nostro. Atti del V Convegno internazionale del Centro di studi umanistici. Montepulciano, Palazzo Tarugi, 8-13 agosto 1968 (pp. 211-236). Florenze: Olschki.en
dc.relation.referencesSchweitzer, A. (1930). Die Mystik des Apostels Paulus. Tübingen: Mohr.en
dc.relation.referencesSkovoroda, H. (2010). A complete academic collection of works. [In Church Slavonic]. (L. Ushkalov, Ed.). Kharkiv: Maidan; Edmonton, & Toronto: CIUS.en
dc.relation.referencesSkovoroda, H. (2013). Ausgewählte Werke. (R. Pietsch, Trans.). München: UFU.en
dc.relation.referencesSteinbüchel, T. (1943). Franz von Baaders Descartes-Kritik im Rahmen ihrer Zeit und in ihrer grundsätzlichen Bedeutung. Wissenschaft und Weisheit, 10, 41-60, 103-126.en
dc.relation.referencesSteinbüchel, T. (1944). Franz von Baaders Descartes-Kritik im Rahmen ihrer Zeit und in ihrer grundsätzlichen Bedeutung, Wissenschaft und Weisheit, 14, 24-42.en
dc.relation.referencesThomé, H. (2004). Weltanschauung. In J. Ritter et al. (Eds.), Historisches Wörterbuch der Philosophie (Vol. 12, pp. 453-460). Darmstadt: WBG.en
dc.relation.referencesTschižewskij, D. (1974). Skovoroda. Dichter, Denker, Mystiker. München: Fink.en
dc.relation.referencesUshkalov, L. V. (2014). Literature and philosophy: the epoch of Ukrainian Baroque. [In Church Slavonic]. Kharkiv: Maidan.en
dc.relation.referencesUshkalov, L. V. (2016). From the history of Ukrainian mysticism: Skovoroda and Gamalia. [In Ukrainian]. In L. V. Ushkalov, Ukraine and Europe: Essays on the history of literature and philosophy. [In Ukrainian]. Kharkiv: Maidan.en
dc.relation.referencesWachter, J. G. (1752). Naturae & Scripturae Concordia. Commentatio de literis ac numeris primaeuis aliisque rebus memorabilibus cum ortu literarum coniunctis. Lipsiae: apud Viduam Gabriel; Hafniae: Christiani Rothe.en
dc.relation.referencesWalraff, M. (2001). Christus Verus Sol - Sonnenverehrung und Christentum in der Spätantike. Münster: Aschendorff.en
dc.relation.referencesWikenhauser, A. (1956). Christusmystik des Apostels Paulus. Freiburg i. Br.: Herder.en
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.22240/sent37.01.047


Файли в цьому документі

Thumbnail

Даний документ включений в наступну(і) колекцію(ї)

Показати скорочену інформацію