Еволюція філософських поглядів Григорія Сковороди у зв'язку з його духовною біографією

Abstract

У статті стверджується, що основу еволюції філософських поглядів Сковороди становлять такі елементи його екзистенційного досвіду: подолання страху смерті та непевності індивідуального буття у світі; дружба; низка зовнішніх подій його життя, синхронних змінам у його творчості. Фундаментальним чинником формування цього досвіду були християнські переконання Сковороди, зокрема намагання осягнути центральний догмат християнської віри – таємницю воскресіння.

Сукупність цих факторів зумовила подальший розвиток вчення Сковороди. Внутрішню логіку цього вчення автор схематизує у вигляді таких етапів: (1) відкриття перспективи любові, інтерпретованої як враженість божественною красою; (2) тлумачення людського становища як становища на межі сотвореного та Божественного світів; (3) належна оцінка відкриття людиною у своєму єстві нетлінної краси Божественного образу; (4) осягнення того, як виникає любов до зазначеного образу; (5) розуміння людини як істоти, здатної осягати вічність божественної любові й усвідомлювати себе як метаісторичну й таку, що має своє продовження у вічності.

Екзистенційний досвід приводить Сковороду до надзвичайно сильного переживання таємниці хреста, що має катарсичну дію: згідно з його вченням, пройшовши через хрест, речовинний вогонь людського ἔρως-у перетворюється на живу воду Божественної ἀγάπη, а збентеження розгубленої у світі живої істоти поступається місцем спокійній мудрості спадкоємця Божественних дарів і друга Божого.

This paper argues that the foundation for Skovoroda’s philosophical evolution was laid by the elements of his existential experience: overcoming the fear of death; uncertainty of an individual’s existence in the world; friendship; a series of events in his social life, simultaneous to changes in his works. The most fundamental factor of this experience was Skovoroda’s Christian identity, particularly his continuous efforts to grasp the meaning of the most crucial dogma of Christian religion – the mystery of Resurrection.

The totality of these factors caused further development of Skovoroda’s doctrine. The article schematises the inner logic of this development as follows: (1) discovery of the perspective of love, interpreted as being struck by divine beauty; (2) interpretation of human condition as being on the edge of the created and the divine world; (3) proper assessment of the fact that a human being discovers in its own essence the incorruptible beauty of divine image; (4) comprehension of how love to this image arises; (5) interpretation of man as a being that is capable to grasp the eternity of divine charity, and understand itself as a meta-historical entity that has its continuation in eternity.

The existential experience brings Skovoroda to a unique and extremely powerful existential experience of the mystery of Cross, which causes a cathartic effect: having undergone the sufferings of the Cross, the material fire of human ἔρως transforms into the living water of divine ἀγάπη, and the confusion of a living creature lost in the world gives way to a tranquil wisdom of a heir of divine gifts and a friend of God.