Нотатки на берегах дослідження: Лариса Довга. Система цінностей в українській культурі другої половини XVII ст. (на прикладі теоретичної спадщини Інокентія Ґізеля). Київ-Львів: Свічадо, 2012, 343 с.

Abstract

У статті доведено, що монографія Л. Довгої є проявом нових тенденцій в історії досліджень спадщини Києво-Могилянської академії й української духовної культури XVII ст. загалом, адже в ній уперше: (1) застосовано принципи персоналістської етики Шелера й Гільдебрандта, а також концепцію діалогізму Бубера до аналізу української ранньомодерної аксіології; (2) зроблено реконструкцію притаманної українській бароковій культурі системи цінностей (шляхом ретельного аналізу трактатів Інокентія Ґізеля, а також текстів богословського характеру Петра Могили, Лазаря Барановича, Йоаникія Ґалятовського та Антонія Радивиловського); (3) показано зв’язок цієї системи цінностей з виникненням у середовищі тогочасних інтелектуалів нового розуміння сутності людини як соціальної і природної істоти, що живе й діє в земному світі, творить історію, є відповідальною за свої вчинки перед Богом і суспільством; (4) застосовано методологію, яка полягає у скрупульозному аналізові процесу народження, побутування та зміни смислового наповнення низки понять ціннісного характеру (зокрема: честь, сумління, свобода волі, чеснота, знання, вітчизна тощо).

Автор стверджує, що саме застосування зазначеної методології дозволило Л. Довгій вперше в історії досліджень києво-могилянської спадщини (а) здійснити структурно-порівняльний аналіз морально-богословських праць «Мир з Богом чоловіку» та «Науки про тайну святого покаяння» з уточненням суспільного, інтелектуального й церковного контекстів їх написання й (b) суттєво уточнити усталену біографію Інокентія Ґізеля. У висновках до статті автор звертає увагу на значний евристичний потенціал дослідження Лариси Довгої, адже подальший ґрунтовний аналіз стародруків і рукописної спадщини барокової доби, здійснюваний із застосуванням релевантних сучасних методологій, з одного боку, сприятиме виходові української гуманітарної науки на світовий рівень, з іншого ж, поглибить наше розуміння витоків української ідентичності.

The article proves crucial significance of Larysa Dovga’s monograph to the new understanding the heritage of Kiev-Mohyla Academy and Ukrainian spiritual culture of the 17th century. This is because Dovga’s monograph is the first to (1) use Hildebrand’s and Scheler’s personal ethics and Buber’s dialog concept for analyzing early modern Ukrainian axiology; (2) reconstruct Ukrainian baroque culture value system by analyzing the treatises of Innokentiy Gizel and theological texts of Petro Mohyla, Lazar Baranovych, Yoanykiy Galyatovskyi and Antoniy Radyvilovskyi. Also the monograph (3) clarifies how this value system helped the intellectuals of that epoch to develop a new, understanding of human being as a living, acting world player, social and natural being at the same time, responsible for its actions before God and society. In addition, the monograph (4) uses the methodology that rigorously analyses the processes of birth, existence and modification of semantic content of different value categories, such as honor, conscience, free will, virtue, knowledge, homeland, etc.

The article states that L. Dovga was the first to (1) make structural and comparative analysis of such moral and theological works as “Peace with God to a Man” and “The Science of the mystery of holy confession”, specifying their social, intellectual and ecclesiastical contexts and (2) substantially specify Innokentiy Gizel’s biography. In conclusion the author draws attention to considerable potential of further analysis of such baroque manuscript heritage with up-to-date methodology that will bring up Ukrainian humanities to the global level and deepen the understanding of our identity roots.