Показати скорочену інформацію

dc.contributor.authorХома, О. І.uk
dc.contributor.authorKhoma, O.en
dc.date.accessioned2019-06-13T12:36:32Z
dc.date.available2019-06-13T12:36:32Z
dc.date.issued2016
dc.identifier.citationРоль скептичної очевидності в Першій і Другій «Медитаціях». Стаття перша. Сумнів за Декартом і Секстом Емпіриком [Текст] / О. Хома // Sententiae. – 2016. – № 2. – С. 6-22.uk
dc.identifier.issn2075-6461
dc.identifier.issn2308-8915
dc.identifier.urihttp://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25767
dc.description.abstractПершу статтю циклу «Роль скептичної очевидності в Першій і Другій Медитаціях» присвячено зіставленню Декартової концепції сумніву в «Метафізичних медитаціях» і концепції сумніву Секста Емпірика в «Пірронічних підвалинах». Спочатку автор аналізує сучасний стан проблеми «Декарт і скептицизм», визнаючи наявність консенсусу щодо Декартового сприйняття скептичної традиції: Картезій (1) зазнав упливу всіх скептичних напрямів, відомих у його час, і (2) створив узагальнену концепцію, яка містить елементи як академічного, так і пірронічного походження. Цей консенсус зумовлює численні сучасні дослідження впливу конкретних скептичних концепцій на ті чи інші частини Декартової філософії. Автор має на меті проаналізувати можливе використання Декартом Секстової концепції явища. У «Пірронічних підвалинах» чітко фіксується неможливість піддавати сумніву явище, тобто безпосередні сприйняття. Автор доводить, що (а) Секстове твердження про «чуттєвий» характер явища є метафоричним, оскільки це явище без розрізнення включає як чуттєвість, так і досвід мислення; (b) явище реалізується через широкий спектр пасивних станів ума, що мають непереборну силу впливу; (c) вплив явищ завжди опосередковано нашим я, оскільки всі скептичні вислови суворо співвіднесені з першою особою однини. Деякі дослідники відрізняють Секстову ізостенію, один з таких непереборних станів, від Декартового сумніву Першої Медитації, нібито заснованого на суто вольовому рішенні. У статті доведено, що така аргументація є штучною, оскільки вольове рішення Декарта зумовлене вихідною неможливістю вважати сумнівне певним. Отже, Декартів підхід цілком можна вважати специфічним різновидом ізостенії. Такий паралелізм є підставою для припущення про ключову роль Секстового розуміння непереборної сили явища в Декартовій анитискептичній аргументації. Це припущення буде перевірене в наступних статтях циклу.uk
dc.description.abstractThe first article of the cycle “The role of skeptical evidence in the First and Second ‘Meditations’” compares the Cartesian and Sextus Empiricus’ concepts of doubt in, respectively, “Metaphysical meditations” and “Outlines of Pyrrhonism”. The article starts with the current state of the problem “Descartes and skepticism” and admits the existence of consensus about Cartesian perception of skeptical tradition: Cartesius (1) was influenced by all skeptical movements, known in his time, and (2) created a generalized notion that contains elements of both Academic and Pyrrhonian origin. This consensus is the source of many contemporary studies on how different skeptical doctrines influenced certain parts of Cartesian philosophy. This article attempts to analyze possible Descartes’ use of Sextus Empiricus’ notion of phenomenon. Sextus clearly states in “Outlines of Pyrrhonism” that one cannot doubt phenomenon as something perceived directly. The article proves that (a) Sextus’ thesis about the “sensory” nature of phenomenon is metaphorical, so far as it includes (without distinction) both sensuality and the experience of thinking; (b) the phenomenon is realized through a wide range of passive states of mind that all have irresistible force of influence; (c) the impact of phenomena is always mediated by our self, because all skeptical phrases are strictly correlated with the first person singular. Some researchers distinguish Sextus’ isostenia, as one of such insurmountable states, from Cartesian doubt at the First Meditation, which is allegedly based on a purely volitional decision. The article proved that this argument is artificial, since Descartes’ volitional decision is caused by initial inability to take the dubious as if it were certain. Thus, Cartesian approach can be considered a specific kind of isostenia. Such parallelism is a reason to assume a key role of Sextus’ understanding of insurmountable power of phenomena in Cartesian anti-sceptical argumentation. This assumption will be tested in the following articles of the cycle.en
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.publisherВНТУuk
dc.relation.ispartofSententiae. № 2 : 6-22.en
dc.relation.urihttps://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/292
dc.subjectSextus Empiricusen
dc.subjectDescartesen
dc.subjectScepticismen
dc.subjectEvidenceen
dc.subjectPhenomenonen
dc.subjectDoubten
dc.subjectEpochéen
dc.subjectWillen
dc.subjectСекст Емпірикuk
dc.subjectДекартuk
dc.subjectскептицизмuk
dc.subjectочевидністьuk
dc.subjectявищеuk
dc.subjectсумнівuk
dc.subjectволяuk
dc.subjectепохеuk
dc.titleРоль скептичної очевидності в Першій і Другій «Медитаціях». Стаття перша. Сумнів за Декартом і Секстом Емпірикомuk
dc.title.alternativeThe Role of Skeptical Evidence in the First and Second “Meditations”. Article 1. The Doubt according to Descartes and Sextus Empiricusen
dc.typeArticle
dc.relation.referencesBrahami, F. (2006). Pourquoi Prenons-nous Titre D'être?: Pensée de soi et pensée de Dieu chez Montaigne et Descartes. Revue de Métaphysique et de Morale, 49(1), 21-39. https://doi.org/10.3917/rmm.061.0021
dc.relation.referencesBroughton, J. (2002). Descartes's Method of Doubt. Princeton, NJ: Princeton UP.
dc.relation.referencesDescartes, R. (1996). Œuvres complètes in 11 vol. (Сh. Adam, & P. Tannery, Eds.). Paris: Vrin.
dc.relation.referencesDescartes, R. (2014). Meditations on First Philosophy. Metaphysical meditations. [In Latin, French, & Ukrainian]. In O. Khoma (Ed.), Descartes’ “Meditations” in the Mirror of Contemporary Interpretations. Kyiv: Duh i Litera.
dc.relation.referencesDuncan, S. M. (2008). The proof of the external world: Cartesian theism and the possibility of knowledge. Cambridge, U.K.: James Clarke.
dc.relation.referencesEva, L. (2013). Montaigne et les Academica de Cicéron, Astérion, 11. Retrieved from http://asterion.revues.org/2364
dc.relation.referencesGiocanti, S. (2002). Descartes face au doute scandaleux des sceptiques. Dix-septième siècle, 217(4), 663-673. https://doi.org/10.3917/dss.024.0663
dc.relation.referencesGiocanti, S. (2006). Descartes s’est-il débarassé du scepticisme? Cahiers philosophiques, 106, 71-83.
dc.relation.referencesGiocanti, S. (2011). Hériter de Montaigne à l'âge classique: les exemples de Descartes, Pascal et La Mothe Le Vayer. Littératures classiques, 75(2), 27-50. https://doi.org/10.3917/licla.075.0027
dc.relation.referencesGiocanti, S. (2013). Comment traiter de ce qui n’est pas “entièrement certain et indubitable”. Descartes héritier des Académiques de Cicéron. Astérion, 11. Retrieved from http://asterion.revues.org/2371
dc.relation.referencesGouhier, H. (1999). La pensée métaphysique de Descartes. Paris: Vrin.
dc.relation.referencesKambouchner, D. (2005). Les "Méditations métaphysiques" de Descartes. I. Introduction générale: Méditation I. Paris: PUF.
dc.relation.referencesMaia Neto, J. R. (1997). Academic Skepticism in Early Modern Philosophy. Journal of the History of Ideas, 58(2), 199-220. https://doi.org/10.1353/jhi.1997.0018
dc.relation.referencesMaia Neto, J. R. (2003). Charron's epoche and Descartes' cogito: the sceptical base of Descartes' refutation of skepticism. In G. Paganini (Ed.), The Return of Scepticism. From Hobbes and Descartes to Bayle. Dordrecht: Springer.
dc.relation.referencesMaia Neto, J. R. (2014). Academic Skepticism in Seventeenth-Century French Philosophy: The Charronian Legacy 1601-1662. Cham: Springer.
dc.relation.referencesMaia Neto, J. R. (2014). Academic Skepticism in Seventeenth-Century French Philosophy: The Charronian Legacy 1601-1662. Cham: Springer.
dc.relation.referencesNavarro, J. (2010). Scepticism, Stoicism and Subjectivity: Reappraising Montaigne's Influence on Descartes. Contrastes: Revista Interdisciplinar de Filosofía, 15(1-2), 243-260.
dc.relation.referencesPaganini, G. (2008). Skepsis: le débat des modernes sur le scepticisme: Montaigne, Le Vayer, Campanella, Hobbes, Descartes, Bayle. Paris: Vrin.
dc.relation.referencesPaganini, G. (2009). Descartes and Renaissance skepticism: The Sanches case. In J. Maia Neto, G. Paganini, & J. Laursen (Eds.), Skepticism in the modern age. Building on the work of Richard Popkin, (pp. 249-268). Leiden: Brill. https://doi.org/10.1163/ej.9789004177840.i-390.57
dc.relation.referencesPanych, O. A. (2007). Exploration on the history of skepticism in the British-American epistemolo-gy. Part 1: British modern philosophy (Hobbes, Locke, Barkley, Hume, Reid). [In Ukrainian]. Donetsk: DonNU.
dc.relation.referencesPerler, D. (2004). Was There a Pyrrhonian Crisis in Early Modern Philosophy? A Critical Notice of Richard H. Popkin. Archiv für Geschichte der Philosophie, 86(2), 209-220. https://doi.org/10.1515/agph.2004.009
dc.relation.referencesPopkin, R. (2003). The History of Scepticism: from Savonarola to Bayle. Oxford, & New York: Oxford UP.
dc.relation.referencesScribano, E. (2008). Guida alla lettura delle Meditazioni metafisiche di Descartes. Roma: Laterza.
dc.relation.referencesSecundant, S. G. (2013). Leibniz’ Epistemology in its normative and critical bases. [In Russian]. Odessa: Pechatnyi Dom.
dc.relation.referencesSextus Empiricus. (1569). Adversus Mathematicos. Pyrrhoniarum Hypotyposeon. (H. Stephanus, & G. Hervetus, Trans.). Parisiis : Apud Martinum Iuvenem.
dc.relation.referencesSextus Empiricus. (1621). Sextou Empeirikou ta sōzomena. = Sexti Empirici Opera quae extant. Geneuae: Sumptibus Petri & Jacobi Chouët.
dc.relation.referencesSirven, J.-E. (1928). Les Années d’apprentissage de Descartes, 1596–1628. Albi: Imprimee Cooperative du Sud-Quest.]
dc.relation.referencesSosa, E. (1997). How to resolve the pyrrhonian problematic: A lesson from Descartes. Philosophical Studies, 85(2-3): 229-249.
dc.relation.referencesWestphal, K. R. (1987). Sextus Empiricus Contra René Descartes. Philosophy Research Archives, 13, 91-128. https://doi.org/10.5840/pra1987/19881330
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.22240/sent35.02.006


Файли в цьому документі

Thumbnail

Даний документ включений в наступну(і) колекцію(ї)

Показати скорочену інформацію