Сущность и признаки просвещения

Abstract

У даній статті автор обґрунтовує власну концепцію сутності Просвітництва і виділяє базові ознаки цього феномена.На початку роботи автор розглядає концепції вчених, які вважають Просвітництво подією в історії медіації (К. Сіскіна, В. Уорнера, О. Перепелиці). Автор погоджується з основною ідеєю цих дослідників, однак вважає, що слід з’ясувати, про яку саме медіацію йдеться.Далі автор стверджує, що Просвітництво завжди є спробою усунути розрив між сущим та належним. А виховання і навчання стає медіумом, який з’єднує береги цього провалля. Головна мета Просвітництва завжди полягає в тому, щоб зробити природу людини, суспільства, універсуму такою, якою вона повинна бути.Автор також виділяє три головні ознаки Просвітництва: едукаціонізм, квазірелігійність, утопічність. Ці характеристики означають, що Просвітництво: 1) створює світогляд, віссю якого є проблеми едукаціі; 2) намагається перебрати на себе культурні функції релігії; 3) продукує різноманітні утопії.

In this article the author proves his own concept of the spirit of the Enlightenment and describes the basic features of this phenomenon. At the beginning of the work the author examines the concept of scientists who believe that the Enlightenment was an event in the history of mediation (C. Siskin, W. Warner, O. Perepelitsa). The author agrees with the basic idea of these researchers, however, he believes that it is necessary to find out about what kind of mediation in question.The author argues that the Enlightenment is always an attempt to bridge the gap between what is and properly. But education and training is becoming the medium that connects the edges of this gap. The main goal of the Enlightenment is always to make the nature of man, society and the universe the way it should be.Then, the author identifies three main characteristic of the Enlightenment: educationism, quasi-religiosity, utopian. These characteristics mean that the Enlightenment: 1) creates a world whose axis is problems of education; 2) trying to take on the cultural function of religion; 3) produces a variety of utopia.

В этой статье автор обосновывает собственную концепцию духа Просвещения и описывает основные черты этого явления. В начале работы автор рассматривает концепцию ученых, считающих, что Просвещение было событием в истории медиации (Ч. Сискин, В. Уорнер, О. Перепелица). Автор согласен с основной идеей этих исследователей, однако считает, что необходимо выяснить, о каком посредничестве идет речь. Автор утверждает, что Просвещение всегда является попыткой преодолеть разрыв между тем, что есть и как следует. Но образование и обучение становятся средой, которая соединяет края этого разрыва. Основная цель Просвещения всегда состоит в том, чтобы сделать природу человека, общества и вселенной такой, какой она должна быть.Затем автор выделяет три основные характеристики Просвещения: воспитание, квазирелигиозность, утопичность. Эти характеристики означают, что Просвещение: 1) создает мир, осью которого являются проблемы образования; 2) пытаясь взять на себя культурную функцию религии; 3) производит различные утопии.