Показати скорочену інформацію

dc.contributor.authorСекундант, С.uk
dc.contributor.authorSecundant, S.en
dc.date.accessioned2020-10-23T07:43:32Z
dc.date.available2020-10-23T07:43:32Z
dc.date.issued2020
dc.identifier.citationСекундант С. Ляйбніц і Вольф: порівняльний аналіз поняття системи [Текст] / С. Секундант // Sententiae. – 2020. – № 1. – С. 8-28.uk
dc.identifier.issn2075-6461
dc.identifier.issn2308-8915
dc.identifier.urihttp://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/30747
dc.description.abstractЯкщо Вольф від самого початку потрапив під сильний вплив картезіанства, а його поняття системи орієнтувалося на геометричну модель наукового методу, то Ляйбніц спирається на німецьку традицію «методичного мислення», біля витоків якої стояв Йоахім Юнґ. Ляйбніцеве поняття системи орієнтується переважно на алгебраїчний аналіз. Застосування терміна «система» переважно до метафізики можна пояснити тим, що саме ця наука займається синтетичними принципами й покликана виробити раціональний погляд на світ. Спираючись на ідею «реальної метафізики», Ляйбніц обґрунтовує ці принципи як такі, що уможливлюють закони фізики й раціональне міркування взагалі. Ляйбніц не дає системи філософії в сенсі традиційної шкільної філософії. Він розглядає метафізику як найбільш послідовне вираження систематичного розуму і вказує евристичні принципи побудови й удосконалення розумових гіпотез.uk
dc.description.abstractIf Wolff from the very beginning was strongly influenced by Cartesianism, and his concept of system was guided by the geometric model of scientific method, Leibniz relies on the German tradition of “methodological thinking”, originated by Joachim Jung. Leibniz’s conception of system focuses mainly on algebraic analysis. The application of the term “system” mainly to metaphysics can be explained by the fact that it is this science that deals with synthetic principles and is designed to develop a rational view of the world. Based on the idea of “real metaphysics”, Leibniz justifies these principles as such that make possible the laws of physics and rational discourse in general. Leibniz does not provide a system of philosophy in the sense of traditional school philosophy. He considers metaphysics as the most consistent expression of a systematic mind and indicates heuristic principles for the construction and improvement of reasonable hypotheses.en
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.publisherВНТУuk
dc.relation.ispartofSententiae. № 1 : 8-28.en
dc.relation.urihttps://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/492
dc.titleЛяйбніц і Вольф: порівняльний аналіз поняття системиuk
dc.title.alternativeComparative Analysis of the Leibniz’ and Wolff’s Concepts of Systemen
dc.typeArticle
dc.relation.referencesСекундант, С. (2002). Philosophia protonoetica Иоахима Юнга. К проблеме становления методоло- гических принципов философии модерна. Sententiae, 5(1), 10-21.ru
dc.relation.referencesСекундант, С. (2016a). Формирование философского понятия системы: Бартоломей Кеккер- ман. Sententiae, 34(1), 80-94. https://doi.org/10.22240/sent34.01.080ru
dc.relation.referencesСекундант, С. (2016b). Формирование философского понятия системы: Клеменс Тимплер. Sententiae, 35(2), 41-56. https://doi.org/10.22240/sent35.02.041ru
dc.relation.referencesСекундант, С. (2017). Конциліаторика й еклектика: філософія на шляху до поняття відкритої си- стеми. Sententiae, 36(1), 31-50. https://doi.org/10.22240/sent36.01.031uk
dc.relation.referencesСекундант, С. Г. (2008). Математические парадигмы в философско-методологической ре- флексии ХVІІ века. «Scientia generalis» Иоахима Юнґа. Эпистемология и философия науки. 18(4), 224-234.ru
dc.relation.referencesСекундант, С. Г. (2012). Критика та метод. Ідея критичного методу в німецькій філософії XVII – XVIII ст. (збірка наукових статей). Київ: Дух і Літера.uk
dc.relation.referencesAlbrecht, M. (2011). De differentia intellectus systematici& non systematici: Über den Unterschied zwischen dem systematischen und dem nicht-systematischen Verstand. Aufklärung, 23, 229-302.en
dc.relation.referencesArchambault, J. (2017). Leibnizian Intelligibility. In R, Pisano, M. Fichant, P. Bussotti, & A. Oliveira (Eds.), Leibniz and the Dialogue between Sciences, Philosophy and Engineering, 1646-2016. New Historical and Epistemological Insights (pp.1-19). London: The College’s Publications.en
dc.relation.referencesArndt, H. W. (1971). Methodo scientifica pertractum. Mos geometricus und Kalkülbegriff in der philosophischen Teorienbildung des 17. und 18. Jahrhunderts. Berlin, & N.Y.: de Gruyter. https://doi.org/10.1515/9783110844900en
dc.relation.referencesArndt, H. W. (2006). Einleitung in: Wolffs Gesammelte Werke: Bd.4. Vernünftige Gedanken von der Menschen Thun und Lassen zu Beförderung ihrer Glückseligkeit. Hildesheim: Georg Olms.en
dc.relation.referencesCouturat, L. (1901). La logique de Leibniz d’après des documents inédits. Paris: Alcan.en
dc.relation.referencesFilser, H. (2001). Dogma, Dogmen, Dogmatik: eine Untersuchung zur Begründung und zur Entstehungsgeschichte einer theoretischen Disziplin von der Reformation bis zur Spätaufklärung. Münster: Lit.en
dc.relation.referencesGerhardt, C. E. (1888). Zu Leibniz’ Dynamik. Archiv für Geschichte der Philosophie, 1(4), 566-581. https://doi.org/10.1515/agph.1888.1.4.566en
dc.relation.referencesGuhrauer, G. E. (1850). Joachim Jungius und sein Zeitalter. Stuttgart, & Tübingen: Cotta.en
dc.relation.referencesJungius, J. (1995). De propaedeutico mathematum usu. In G. Hübner (Hrsg.), Aus dem literarischen Nachlaß von Joachim Jungius. Edition der Tragödie Lucretia und der Schul- und Universitätsreden. Göttingen: Vandehoeck & Ruprecht.en
dc.relation.referencesLeibniz, G. W. (1880-1882). Die Philosophischen Schriften von Gottfried Wilhelm Leibniz (Bd. 7). (C. I. Gerhardt, Hrsg.). Berlin.en
dc.relation.referencesLeibniz, G. W. (1903). Phoranomus seu de potentia et legibus naturae. In G. W. Leibniz, Opuscules et fragments inédits. (L. Couturat, Ed.). Paris: Alcan.en
dc.relation.referencesLeibniz, G. W., & Wolff, C. (1963). Briefwechsel zwischen Leibniz und Christian Wolff. (C. I. Gerhardt, Hrsg.). Hildesheim: Olms.en
dc.relation.referencesRescher, N. (2001). Contingentia Mundi: Leibniz on the World’s Contingency. Studia Leibnitiana, 33, 145-162.en
dc.relation.referencesWalch, J. G. (1726). Philosophisches Lexicon. Leipzig: J.F. Gleditschen.en
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.31649/sent39.01.008


Файли в цьому документі

Thumbnail

Даний документ включений в наступну(і) колекцію(ї)

Показати скорочену інформацію