dc.contributor.author | Чорний, В. | uk |
dc.contributor.author | Chorny, V. | en |
dc.date.accessioned | 2021-03-24T10:51:41Z | |
dc.date.available | 2021-03-24T10:51:41Z | |
dc.date.issued | 2020 | |
dc.identifier.citation | Чорний В. Кант і «пробудження» від раціоналістичного принципу достатньої підстави [Текст] / В. Чорний // Sententiae. – 2020. – № 2. – С. 104-123. | uk |
dc.identifier.issn | 2075-6461 | |
dc.identifier.issn | 2308-8915 | |
dc.identifier.uri | http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/31655 | |
dc.description.abstract | Статтю присвячено огляду центральної тези Андерсона, що догматичну дрімоту Канта
перервала критика Г’юмом метафізики (раціональної теології) в «Дослідженні про люд-
ське розуміння», а саме його критика раціоналістичного принципу достатньої підстави,
що закладає підвалини догматичних доведень існування Бога. Я відтворюю зміст самої
«зауваги Г’юма», визначаю ширше значення принципу достатньої підстави в Кантовій
філософії і оцінюю пояснювальний потенціал цієї інтерпретації в контексті ранніх і «кри-
тичних» текстів Канта, а також інших автобіографічних свідчень (зокрема, відомого листа
до Ґарве). Попри те, що гіпотеза Андерсона видається обґрунтованою і навіть експлікує
неочевидний зв’язок усього проєкту критичної філософії зі спростуванням спінозизму, я
доводжу, що її майже неможливо узгодити з актуальними дослідженнями Кантової
Entwicklungsgeschichte. | uk |
dc.description.abstract | The paper inspects Anderson’s central thesis that Kant’s dogmatic slumber was interrupted
by Hume’s critique of metaphysics (rational theology) in his Enquiry Concerning Human
Understanding, namely, by his critique of the rationalist principle of sufficient reason, which
lies at the heart of dogmatic proofs of God’s existence. I recreate the meaning of “Hume’s
objection,” define the larger role the principle of sufficient reason plays in Kant’s philosophy,
and evaluate the explanatory potential of Anderson’s interpretation in view of Kant’s early and
critical texts, as well as his other autobiographical statements (such as his famous letter to
Garve). Although Anderson’s hypothesis seems well-founded and even explicates the hidden
connection between the entire critical project and the refutation of Spinozism, I argue it is almost
impossible to reconcile it with the current research in Kant’s Entwicklungsgeschichte. | en |
dc.language.iso | uk_UA | uk_UA |
dc.publisher | ВНТУ | uk |
dc.relation.ispartof | Sententiae. № 2 : 104-123. | en |
dc.relation.uri | https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/533 | |
dc.subject | антиномія | uk |
dc.subject | догматична дрімота | uk |
dc.subject | Г‘юм | uk |
dc.subject | каузальна максима | uk |
dc.subject | Спіноза | uk |
dc.title | Кант і «пробудження» від раціоналістичного принципу достатньої підстави | uk |
dc.title.alternative | Kant and the “Аwakening” from the Rationalist Principle of Sufficient Reason | en |
dc.type | Article | |
dc.relation.references | Кант, І. (2018). Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як на-
ука. (Ред. і Пер. В. Терлецький). Харків: Фоліо. | uk |
dc.relation.references | Al-Azm, S. J. (1972). The Origins of Kant’s Arguments in the Antinomies. Oxford: Clarendon Press. | en |
dc.relation.references | Anderson, A. (2020). Kant, Hume and the Interruption of Dogmatic Slumber. New York: OUP.
https://doi.org/10.1093/oso/9780190096748.001.0001 | en |
dc.relation.references | Bayle, P. (1697). Dictionaire historique et critique, tome second, seconde Partie: P-Z. Rotterdam:
chez Reinier Leers. | en |
dc.relation.references | Beck, L. W. (1978). A Prussian Hume and a Scottish Kant. Essays on Kant and Hume. (pp. 111-
129). London: YUP. | en |
dc.relation.references | Boehm, O. (2015). Kant’s Critique of Spinoza. New York: OUP. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/
9780199354801.001.0001 | en |
dc.relation.references | Boehm, O. (2016). The Principle of Sufficient Reason, the Ontological Argument and the Is/Ought
Distinction. European Journal of Philosophy, 24(3), 1-24. https://doi.org/10.1111/ejop.12130 | en |
dc.relation.references | Boer, K. de. (2019). Kant’s Response to Hume’s Critique of Pure Reason. Archiv Für Geschichte
Der Philosophie, 101(3), 376-406. https://doi.org/10.1515/agph-2019-3003 | en |
dc.relation.references | Falkenstein, L. (1995). The Great Light of 1769 - A Humeian Awakening? Comments on Lothar
Kreimendahl’s Account of Hume’s Influence on Kant. Archiv für Geschichte der Philosophie,
77(1), 63-79. | en |
dc.relation.references | Henrich, D. (1965). Über Kants Entwicklungsgeschichte. Philosophische Rundschau, 13(3-4), 252-263. | en |
dc.relation.references | Henrich, D. (1967). Kants Denken 1762-63: Über den Ursprung der Unterscheidung analytischer und
synthetischer Urteile. Studien zu Kants philosophischer Entwicklung. Hildesheim: Georg Olms, 7-36. | en |
dc.relation.references | Hinske, N. (1965). Kants Begriff der Antinomie und die Etappen seiner Ausarbeitung. Kant-Studien,
56(3-4), 485-496. https://doi.org/10.1515/kant.1965.56.3-4.485 | en |
dc.relation.references | Hume, D. (2007). An Enquiry Concerning Human Understanding And Other Writings (Buckle S.,
Ed.). Cambridge: CUP. | en |
dc.relation.references | Jacobi, F. (1998). Schriften zum Spinozastreit. Hamburg: Felix Meiner Verlag. https://doi.org/
10.28937/978-3-7873-3373-8 | en |
dc.relation.references | Kant, I. (1961). Vorlesungen über Philosophische Enzyklopädie. Berlin: Akademie-Verlag. | en |
dc.relation.references | Kant, I. (1998). Kritik der reinen Vernunft. Hamburg: Meiner. https://doi.org/10.28937/978-3-7873-2112-4 | de |
dc.relation.references | Kant, I. (2001). Prolegomena zu einer jeden künftigen Metaphysik, die als Wissenschaft wird
auftreten können. Hamburg: Meiner. https://doi.org/10.28937/978-3-7873-2114-8 | de |
dc.relation.references | Kant, I. (2015). Der einzig mögliche Beweisgrund zu einer Demonstration des Daseins Gottes.
Hamburg: Felix Meiner Verlag. http://doi.org/10.28937/978-3-7873-2183-4 | de |
dc.relation.references | Kemp-Smith, N. (2003). A Commentary to Kant’s ‘Critique of Pure Reason’. New York: Palgrave
Macmillan. https://doi.org/10.1057/9780230595965 | en |
dc.relation.references | Kreimendahl, L. (2015). Eine neue Hypothese zu Kants früher philosophische Entwicklung?
Erwiderung auf Wolfgang Kienzler. Zeitschrift für philosophische Forschung 69(1), 43-60.
https://doi.org/10.3196/004433015814697861 | de |
dc.relation.references | Kreines, J. (2008). Metaphysics without Pre-Critical Monism: Hegel on Lower-Level Natural Kinds
and the Structure of Reality. Bulletin of the Hegel Society of Great Britain 29(1-2), 48-70.
https://doi.org/10.1017/S026352320000077X | en |
dc.relation.references | Kuehn, M. (1983a). Dating Kant's «Vorlesungen über Philosophische Enzyklopädie«. Kant-Studien,
74(3), 302-313. https://doi.org/10.1515/kant.1983.74.3.302 | de |
dc.relation.references | Kuehn, M. (1983b). Hume’s Antinomies. Hume Studies, 9(1), 25-45. https://doi.org/10.1353/
hms.2011.0520 | de |
dc.relation.references | Kuehn, M. (1983c). Kant’s Conception of Hume’s Problem. Journal of History of Philosophy, 21(2),
175-183. https://doi.org/10.1353/hph.1983.0051 | en |
dc.relation.references | Longuenesse, B. (2001). Kant’s Deconstruction of the Principle of Sufficient Reason. The Harvard
Review of Philosophy 9(1), 67-87. https://doi.org/10.5840/harvardreview2001917 | en |
dc.relation.references | Reid, T. (1782). Thomas Reid’s, DD. Lehrer der Moral auf der Universität zu Glasgow,
Untersuchung über den menschlichen Geist: nach den Grundsätzen des gemeinen
Menschenverstandes. Leipzig: Schwickert. | de |
dc.relation.references | Spinoza, B. (1999). Ethik in geometrischer Ordnung dargestellt. (W. Bartuschat, Hrsg.). Hamburg: Meiner. | en |
dc.relation.references | Watkins, E. (2004). Kant and the Metaphysics of Causality. Cambridge: CUP. https://doi.org/
10.1017/CBO9780511614217 | en |
dc.identifier.doi | https://doi.org/10.31649/sent39.02.104 | |