«Філософ» і «філософія» в києворуських пам’ятках ХІ–ХIV ст.»: необхідність по новому поставити «старе» питання

Abstract

Автор обґрунтовує необхідність знову повернутися до аналізу значень слів «філософія» і «філософ» у києворуських писемних пам’ятках XI–ХIV ст. Така потреба, на думку автора, пояснюється не тільки низкою неточностей в попередніх дослідженнях, але й необхідністю враховувати сучасні надбання в галузі філософської візантиністки. Автор доходить висновку, що в збережених києворуських писемних пам’ятках відбилися окремі візантійські трактування слів «філософ» і «філософія», вміщені в певні інтерпретативні рамки: філософія осмислюється як така, що може бути «християнською» або «зовнішньою», передбачати раціональне або містичне осягнення божественної премудрості, бути вербалізованою або ні. У деяких джерелах, імовірно, міститься розуміння філософії як практики істинного життя. Уявлення про філософа також було досить неоднорідним: «філософами» називали радників або чиновників при дворі візантійського імператора, мудрих князів, церковних інтелектуалів, знавців біблійних книг тощо. Автор піддає сумніву існування якогось цілісного києворуського розуміння філософа й філософії, трактуючи множину значень цих слів як обмежено-плюралістичну.

The author justifies the need to return to an analysis of the meaning of such words as “philosophy” and “philosopher” in the Kyivan Rus’ written sources of the 11th–14th centuries. In the author’s view, this is explained not only by the inaccuracies the earlier research committed but also by the necessity to take contemporary achievements of Byzantine philosophical historiography into account. The author concludes that the preserved Kyivan Rus’ written sources reflect certain Byzantine interpretations of the words “philosopher” and “philosophy” as understood within particular interpre-tive frameworks: philosophy may refer to a specifically “Christian” or “external” philosophy, presup-pose rational or mystical comprehension of divine wisdom, become verbalized or not. Some sources probably espouse an understanding of philosophy as a practice of true life. The word “philosopher” had different connotations, as well. It referred to advisers or officeholders at the court of the Byzantine emperor, wise princes, church intellectuals, connoisseurs of biblical books, etc. The author invalidates the idea that in Kyivan Rus’, there existed a holistic understanding of philosophy and philosophers. Instead, one should interpret these words as having a limited plurality of meanings.