dc.contributor.author | Секундант, С. | uk |
dc.contributor.author | Secundant, S. | en |
dc.date.accessioned | 2022-06-15T07:57:59Z | |
dc.date.available | 2022-06-15T07:57:59Z | |
dc.date.issued | 2021 | |
dc.identifier.citation | Секундант С. Вольф і еклектицизм: від поняття відкритої системи до систематичного інтелекту [Текст] / С. Секундант // Sententiae. – 2021. – № 2. – С. 6-29. | uk |
dc.identifier.issn | 2075-6461 | |
dc.identifier.issn | 2308-8915 | |
dc.identifier.uri | http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/35445 | |
dc.description.abstract | У статті (1) порівняно програми реформування філософії, розроблені Християном Вольфом і представниками школи еклектицистів (ХVІІІ ст.), (2) розкрито критичні підстави понять системи, властивих зазначеним програмам, і (3) оцінено перспективи подальшого розвитку цих понять. Хоча Вольф часто виявляє непослідовність, у цілому він, усе ж, ближчий до Декарта і Ляйбніца, а отже, до платонівської традиції. Еклектицисти, навпаки, стоять ближче до перипатетичної традиції, а отже, до емпіризму.
З точки зору історії філософської методології, програма Вольфа поєднує картезіанство й німецьку традицію методичного мислення (Й. Юнґ, Е. Вайґель і Ляйбніц), орієнтовані на математику. Еклектицисти, навпаки, використовували модернізовану діалектичну модель (поєднану з принципом історизму), застосувавши її до історії філософії. Якщо програма еклектицистів орієнтувалася на критичний відбір знань членами «наукової спільноти» і на поняття відкритої системи, то у Вольфа синтез знань здійснюється на основі строгого методу. Вольф висуває принципово нову ідею універсальної системи, засновану на нових нормативних вимогах до системоутворювального принципу, а саме: він повинен бути фундаментальним, загальнозначущим і іманентним системі знань.
Вольф не відкидає критичну програму еклектиків. У полеміці з ними він намагається довести, що успішне здійснення їхньої програми можливе тільки за наявності базової системи істин і надійного методу. У трактаті «Про різницю між систематичним і несистематичним інтелектом» Вольф заклав основи «систематичного еклектицизму» і «спекулятивного критицизму», який отримав своє обґрунтування в працях «класиків німецького ідеалізму», перш за все в К. Л. Райнхольда і Геґеля. | uk |
dc.description.abstract | The paper (1) provides a comparative analysis of the programs of reforms of philosophy developed by Christian Wolff and the members of the Eclecticist school; (2) it reveals the critical foundations of the concepts of the system by both schools and (3) assesses the prospects of their further development. Although Wolff is often inconsistent, nevertheless, he is largely closer to Descartes and Leibniz, and therefore to the Platonic tradition. The Eclecticists, on the other hand, are closer to the Peripatetic tradition, and therefore to empiricism.
From the point of view of the history of philosophical methodology, Wolff’s program combines Cartesianism and the German tradition of methodical thinking (J. Jung, E. Weigel and Leibniz), which both were oriented towards mathematics. The Eclecticists, on the other hand, used the dialectical model, which they modernized by introducing the principle of historicism and applying it to the history of philosophy. When the program of the Eclecticists was guided by the critical selection of knowledge by members of the “scientific community” and the concept of an open system, Wolff’s synthesis of knowledge is carried out on the basis of a rigorous method. He puts forward a fundamentally new idea of a universal system based on new normative requirements for the system-forming principle, namely, it must be fundamental, generally valid and immanent in the system of knowledge.
Wolff does not reject the critical program of the Eclecticists. In debates with them, he tries to prove that the successful implementation of their program is possible only if there is a basic system of truths and a reliable method. In his treatise On the Difference Between Systematic and Non-systematic Intellect, Wolff laid the foundation of “systematic eclecticism” and “speculative criticism”, which was substantiated in the works by “classics of German idealism”, primarily by C. L. Reinhold and Hegel. | en |
dc.language.iso | uk_UA | uk_UA |
dc.publisher | ВНТУ | uk |
dc.relation.ispartof | Sententiae. № 2 : 6-29. | en |
dc.relation.uri | https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/578 | |
dc.subject | Христіан Томазій | uk |
dc.subject | І. Х. Штурм | uk |
dc.subject | Лейбніц | uk |
dc.subject | систематичний еклектицизм | uk |
dc.subject | спекулятивний критицизм | uk |
dc.subject | реформа філософії | uk |
dc.subject | стиль філософствування | uk |
dc.subject | Christian Tomasius | en |
dc.subject | J. Ch. Sturm | en |
dc.subject | Leibniz | en |
dc.subject | systematic eclecticism | en |
dc.subject | speculative criticism | en |
dc.subject | reform of philosophy | en |
dc.subject | style of philosophizing | en |
dc.title | Вольф і еклектицизм: від поняття відкритої системи до систематичного інтелекту | uk |
dc.title.alternative | Wolf and eclecticism: from the concept of an open system to systematic intelligence | en |
dc.type | Article | |
dc.relation.references | Секундант, С. (2008). «Paedagogia mathematica» vs «Topica universalis» (реформа освіти в кон-тексті філософії XVI-XVIIсторіч). Філософська думка, (5), 52-63. | uk |
dc.relation.references | Секундант, С. (2010). Логика и метафизика у Х. Крузия. Філософська думка-Sententiae: Істо-рико-філософський спецвипуск, (І), 89-112 | uk |
dc.relation.references | Секундант, С. (2002). Philosophia protonoeticaИоахима Юнга. К проблеме становления мето-дологических принципов философии модерна. Sententiae, 5(1), 10-22. | ru |
dc.relation.references | Секундант, С. (2009). «О методах» Дж. Забареллы. In И. Т. Касавин (Ред.), Энциклопедия эпи-стемологии и философии науки(сс. 621-623). Москва: Канон+. | ru |
dc.relation.references | Секундант, С. (2013). Эпистемология Лейбница в ее нормативно-критических основаниях. Одесса: Дом книги | ru |
dc.relation.references | Секундант, С. (2016). Иоганн Христоф Штурм: эклектицизм как философская идеология и методологическая программа. Эпистемология и философия науки, 48(2), 104-120.
https://doi.org/10.5840/eps201648212 | ru |
dc.relation.references | Секундант, С. (2017). Христиан Томазий: логика как учение о разуме. Sententiae, 36(2), 6-17.
https://doi.org/10.22240/sent36.02.006 | ru |
dc.relation.references | Albrecht, M. (1994). Eklektik: Eine Begriffsgeschichte mit Hinweisen auf die Philosophie- und Wis-senschaftsgeschichte. Stuttgart-Bad Canstatt: Fromman-Holzboog. | de |
dc.relation.references | Albrecht, M. (2011). Einleitung in: Wolff, Christian. De differentia intellectus systematici et non systematici. Aufklärung, 23, 229-245. | de |
dc.relation.references | Felice, F. de. (2016). Il principio di ragion sufficiente considerazioni sulla concezione Wolffiana. Rivista di Filosofia Neo-Scolastica, 108(1), 91-113. | de |
dc.relation.references | Gerlach, H.-M. (2001). Eklektizismus oder Fundamentalphilosophie? Die alternativen Wege von Christian Thomasius und Christian Wolff im philosophischen Denken der deutschen Frühauf-klärung an der Universität Halle. In H.-M. Gerlach (Ed.), Aufklärung(Bd. 12-2, pp. 9-26). Hamburg: Felix Meiner. | de |
dc.relation.references | Lange, J. (1724). Bescheidene und ausführliche Entdeckung der falschen und schädlichen Philoso-phie in dem Wolffianischen Systemate Metaphysico von Gott, der Welt und dem Menschen. Halle: Wähsenhauser. | de |
dc.relation.references | Lipsius, J. (1604). Manuductionis ad Stoicam Philosophiam Libri Tres, L. Annaeo Senecae, aliisque scriptoribus illustrandis. Parisiis: Hadrianum Perier. | de |
dc.relation.references | Madonna, L. C. (2018). Die Zwei Logiken. In R. Theis, & A. Aichele (Eds.), Handbuch. Christian Wolff (pp. 93-114). Wiesbaden: Springer. | de |
dc.relation.references | Micraelius, J. (1653). Lexicon philosophicum terminorum philosophis usitatorum. Jena: Freyschmid. | de |
dc.relation.references | Risse, W. (1970). Die Logik der Neuzeit, II. Stuttgart-Bad Cannstatt: Frommann-Holzboog. | de |
dc.relation.references | Secundant, S. (2016). Zum Begriff der praktischen Logik und der reinen praktischen Vernunft bei Leibniz. In Für unser Glück oder das Glück anderer. Vorträge des X. Internationaler Leibniz-Kongress Hannover 18-23. Juli 2016. in 6 Bände (Bd. 2, pp. 43-58). Hildesheim, Zürich, New York: Georg Olms. | de |
dc.relation.references | homasius, Ch. (1710). Einleitung zur Hofphilosophie, oder kurzer Entwurff und die ersten Linien von der Klugheit zu bedenken und vernünftig zu schliessen. Frankfurt und Leipzig: Johann Bauern. | de |
dc.relation.references | Vollrath, E. (1962). Der Gliederung der Metaphysik in eine Metaphysica generalis und eine Meta-physica specialis. Zeitschrift für philosophische Forschung,16(2 ), 258-284. | de |
dc.relation.references | Vossius, G. J. (1658). De philosophia et philosophorum sectis. Hagae-Comitis: Adrianum Ulack. | de |
dc.relation.references | Wolff, Ch. (1729). Horae subsecivae Marburgenses, anni MDCC XXIX, quibus Philosophia ad pub-licam privatamque utilitatem aptatutr. Francoforti & Lipsiae: Renger. | de |
dc.relation.references | Wolff, Ch. (1740). Philosophia rationalis sive Logica, methodо scientifico pertractata(3 Ed.).Fran-cofuti & Lipsiae: Renger. | de |
dc.relation.references | Wolff, Ch. (1755). Philosophia practica universalis, methohdo mathematico conscripta. In Melete-mata mathemtico-philosophica (pp. 188-223). Halle: Renger. | de |
dc.relation.references | Wolff, Ch. (2011). De differentia intellectus systematici et non systematici. Aufklärung, 23, 246-301. | de |
dc.relation.references | Zenker, K. (2012). Denkfreiheit: Libertas philosophandi in der deutschen Aufklärung. Hamburg: Felix Meiner. | de |
dc.identifier.doi | https://doi.org/10.31649/sent40.02.006 | |