Майстер Екгарт: принципи його містики й метафізики

Abstract

У статті аналізується Екгартова містика душевної основи як внутрішній зв’язок між Богом і людиною. Основу душі й основу Бога Майстер Екгарт вважає єдиною основою. Автор стверджує, що поняття основи означає для Екгарта нестворене й вічне в душі, яке також описується як божественна іскра. У «відпущенні» й у цій основі відбувається народження Бога, містичне єднання (unio mystica), яке означає обожнення людини. Шлях до цього містичного єднання Майстер Екгарт описує як шлях відпущення й залишення або відгородження, позбавлення зв’язку зі собою, світом і навіть із Богом. Наприкінці подається відомий вірш Екгарта «Гірчичне зерно про найвеличнішу божественність, простою мовою» [Granum Sinapis (Senfkorn)] як поетичне узагальнення його містики про поєднання з найвищою божественною дійсністю.

Meister Eckhart’s mysticism of the ground of the soul is considered as the inner connection between God and man. The ground of the soul and the ground of God are in reality one ground. Author argues that the term “Ground” for Meister Eckhart, refers to the uncreated and eternal in the soul, which is also called the divine spark. In this detachment and in this Ground, the birth of God takes place, the unio mystica, which denotes the divinisation of the human being. Meister Eckhart describes the path into this mystical unio as a path of detachment and abandonment or cutting off. Finally, Eckhart’s famous poem Granum Sinapis (mustard seed) is presented as a poetic summary of his mysticism of union with the highest reality of God.