Показати скорочену інформацію

dc.contributor.authorБондар, О.uk
dc.contributor.authorBondar, O.en
dc.date.accessioned2022-06-16T19:30:13Z
dc.date.available2022-06-16T19:30:13Z
dc.date.issued2021
dc.identifier.citationБондар О. Ґьоделів онтологічний аргумент, позитивні властивості і ґаунілістське заперечення [Текст] / О. Бондар // Sententiae. – 2021. – № 3. – С. 56-67.uk
dc.identifier.issn2075-6461
dc.identifier.issn2308-8915
dc.identifier.urihttp://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/35462
dc.description.abstractThe article is devoted to Gödel’s ontological argument, its place in the history of philosophy, and the current debate over the validity of ontological proof. First, we argue that Gödel's argument is a necessary step in the history of the development of ontological proof. Second, we show that Gödel’s argument (namely, its core concept of “positive property”) is based on implausible axiological principles (this fact raises many objections like Hajek’s counter-argument), but can be appropriately reformulated in terms of plausible axiological principles (Gustafsson’s argument). Also, we consider the debate over the validity of Gödel’s argument between contemporary neo-Gaunilist Graham Oppy and the advocate of Gödel’s ontological proof Michael Gettings. We conclude that Gödel’s ontological argument is immune to Oppy’s neo-Gaunilism. Finally, given the fact that Oppy’s parody is arguably the most fine-grained Gaunilo-style argument in the history of philosophy, we conclude that Gaunilist line of argumentation, even if successful in refuting Anselm’s ontological proof of God’s existence, does not work against Gödel’s ontological argument (what is evidenced by the results of the debate between Oppy and Gettings).en
dc.description.abstractСтаття присвячена онтологічному аргументу Курта Ґьоделя, його місцю в історії філософії і сучасних дебатах стосовно валідності онтологічного доказу. По-перше, ми аргументуємо що Ґьоделів аргумент є необхідним кроком в історії розвитку онтологічного аргументу. По-друге, ми показуємо, що Ґьоделів аргумент (а саме його ключове поняття «позитивна властивість») засновується на незадовільних аксіологічних принципах (що сприяє виникненню багатьох заперечень, зокрема контраргументу Гаєка), проте може бути переформульований в термінах задовільних аксіологічних принципів (аргумент Ґустафсона). Також ми розглядаємо дебати щодо валідності Ґьоделевого аргументу між сучасним нео-ґаунілістом Ґремом Опі та захисником онтологічного аргументу Майклом Ґетінґсом. Ми доходимо висновку, що онтологічний аргумент Ґьоделя не вразливий до ґаунілізму Опі. Нарешті, враховуючи той факт, що пародія Опі є, імовірно, найбільш досконалим аргументом ґаунілістського ґатунку в історії філософії, ми висновуємо, що ґаунілістська лінія аргументації, навіть якщо є успішною проти аргументу Ансельма, не працює проти аргументу Ґьоделя (що засвідчують результати дебатів між Опі та Ґетінґсом).uk
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.publisherВНТУuk
dc.relation.ispartofSententiae. № 3 : 56-67.en
dc.relation.urihttps://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/598
dc.subjectPetr Hajeken
dc.subjectJohan E. Gustafssonen
dc.subjectGraham Oppyen
dc.subjectMichael Gettingsen
dc.subjectthe history of the ontological argumenten
dc.subjectaxiological principlesen
dc.subjectexistenceen
dc.subjectmaximum greatnessen
dc.subjectПетр Гаєкuk
dc.subjectЙоган Е. Густафсонuk
dc.subjectҐрем Опіuk
dc.subjectМайкл Ґетінґсuk
dc.subjectісторія онтологічного аргументуuk
dc.subjectаксіологічні принципиuk
dc.subjectіснуванняuk
dc.subjectмаксимальна величuk
dc.titleGödel`s Ontological Argument, Positive Properties, and Gaunilist Objectionen
dc.title.alternativeҐьоделів онтологічний аргумент, позитивні властивості і ґаунілістське запереченняuk
dc.typeArticle
dc.relation.referencesAnderson, C. A. (1990). Some emendations of Gödel’s ontological proof. Faith and Philosophy 7, 291-303.en
dc.relation.referencesAnderson, C.A, Gettings, M. (1996). Gödel`s ontological proof revisited. Gödel 96. Logical Foun-dations of Mathematics, Computer Science and Physics, pp. 167-172.en
dc.relation.referencesAnselm (1962). Basic Writing, 2nd edn. Trans. S. N. Deane. La Salle, IL: Open Court.en
dc.relation.referencesGettings, M. (1999). Gödel’s ontological argument: a reply to Oppy. Analysis, 59.4, pp. 309-313.en
dc.relation.referencesGödel, K. (1995a) Ontological proof. In S. Feferman (ed.), Kurt Gödel, Collected Works, vol. III, 403-404. New York: Oxford University Press.en
dc.relation.referencesGödel, K. (1995b) Texts relating to the ontological proof. In S. Feferman (ed.), Kurt Gödel, Col-lected Works, vol. III, 429-4 37. New York: Oxford University Pressen
dc.relation.referencesGustafsson, J.E. (2020). A patch to the possibility part of Gödel`s Ontological Proof. Analysis, 80.2., pp. 229-249.en
dc.relation.referencesKant, I. (1933). Critique of Pure Reason. Trans. N. K. Smith. New York: St. Martin’s Press.en
dc.relation.referencesLewis, D. (1970). Anselm and Actuality. Nous4 (2), pp.175-188.en
dc.relation.referencesMaydole, R. (2009). The Ontological Argument. The Blackwell Companion to Natural Theology, pp. 553-592.en
dc.relation.referencesOppy, G. (1995) Ontological Arguments and Belief in God. Cambridge: Cambridge University Press.en
dc.relation.referencesOppy, G. (1996). Gödelian Ontological Arguments. Analysis, 56.4, pp. 226-230.en
dc.relation.referencesOppy, G. (2000). Response to Gettings. Analysis, 60.4, pp. 363-367.en
dc.relation.referencesPlantinga, A. (1967). God and Other Minds. Ithaca, New York: Cornell University Press.en
dc.relation.referencesPlantinga, A. (1974). The Nature of Necessity. Oxford: Oxford University Press.en
dc.relation.referencesRowe, W. L. (2001) Philosophy of Religion, 3rd ed. Belmont, CA: Wadsworth.en
dc.relation.referencesScott, D. (1987). Gödel’s Ontological Proof. In On Being and Saying: Essays for Richard Cart-wright, ed. J.J. Thomson, pp. 257-258.en
dc.relation.referencesSobel, J. H. (2004). Logic and Theism. Cambridge: Cambridge University Press.en
dc.relation.referencesTomberlin, J. E. (1985). Plantinga and the Ontological Argument. In J. E. Tomberlin & P. van In-wagen (Eds.), Alvin Plantinga. Profiles(v. 5, pp. 257-270).en
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.31649/sent40.03.056


Файли в цьому документі

Thumbnail

Даний документ включений в наступну(і) колекцію(ї)

Показати скорочену інформацію