Показати скорочену інформацію

dc.contributor.authorŁucyszyna, O.en
dc.contributor.authorЛуцишина, О.uk
dc.date.accessioned2022-06-22T12:41:00Z
dc.date.available2022-06-22T12:41:00Z
dc.date.issued2022
dc.identifier.citationЛуцишина О. Поняття мовної конвенції (samaya, saṃketa) в індійській думці [Текст] / О. Луцишина // Sententiae. – 2022. – № 1. – С. 43-54.uk
dc.identifier.issn2075-6461
dc.identifier.issn2308-8915
dc.identifier.urihttp://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/35490
dc.description.abstractLinguistic convention (samaya/saṃketa) is one of the central notions of Indian philosophy of language. The well-known view of samaya/saṃketa is its conception as the agreement initiating the relationship between words and their previously unrelated meanings. However, in Indian philosophy of language, we also encounter two other important but little-researched interpretations of samaya/saṃketa, which consider it as the established usage of words. I present a new classification of traditions of Indian thought based on their view of linguistic convention. This classification is to be verified and expanded in further studies. As far as I know, such a classification has never been undertaken before. 1) Nyāya, Vaiśeṣika, Buddhism, and later classical Yoga of the Tattvavaiśāradī accept samaya/saṃketa as an agreement initiating the relationship between words and their previously unrelated meanings. 2) Bhartṛhari the Grammarian and the continuators of his thought acknowledge samaya/saṃketa as the established usage of words that is rooted in the natural relationship between words and their meanings; the convention manifests (makes known) the relationship. This view was probably also shared by Mīmāṃsakas and Advaitins. 3) Classical Yoga of the Yogasūtrabhāṣya and probably also earlier Grammar thought of the Mahābhāṣya accept linguistic convention as the established usage of words, but this usage, though having neither a beginning nor an end, is not based on any natural and necessary word–meaning relationship. In this view, linguistic convention not only manifests the word–meaning relationship but also keeps it in existence. Another new contribution of this research is my explanation for why the same Sanskrit term samaya/saṃketa was applied to the different ways of understanding linguistic convention. I explain this through the common aspects of all three kinds of samaya/saṃketa. The first aspect is the content of all these kinds of samaya/saṃketa. Irrespective of how linguistic convention is understood, its content is the same: “such and such a word has such and such a meaning”. The second aspect is the crucial role of linguistic convention in language acquisition, communication, and transmission.en
dc.description.abstractМовна конвенція (samaya / saṃketa) є одним із центральних понять індійської філософії мови. Зазвичай мовну конвенцію розуміють як угоду, що започатковує взаємовідношення між словами та їхніми значеннями. Однак в індійській філософії мови наявні ще два інші важливі (але малодосліджені) погляди на мовну конвенцію, згідно з якими вона є традицією слововживання. У статті вперше запропоновано класифікацію напрямів індійської думки на підставі їхнього погляду на мовну конвенцію. Ця класифікація є попередньою; вона вимагає перевірки і доповнення, тобто подальших досліджень. 1) Ньяя, вайшешика, буддизм, а також засвідчена у «Таттвавайшараді» пізніша класична йоґа розуміють мовну конвенцію як угоду, котра започатковує взаємовідношення між словами та їхніми значеннями, що не творили раніше зв’язку. 2) Граматик Бгартрігарі та його послідовники визнають мовну конвенцію як традицію слововживання, що має свою підставу у природному взаємовідношенні між словами та їхніми значеннями. Вони вважають, що конвенція робить явним це взаємовідношення, уможливлюючи його пізнання. Цей погляд, дуже ймовірно, поділяли також послідовники міманси та адвайти-веданти. 3) Викладена у «Йоґасутрабгаш’ї» класична йоґа, а також, дуже правдоподібно, «Магабгаш’я», що репрезентує більш ранню граматичну думку, визнають мовну конвенцію як традицію слововживання, але ця традиція, хоча й не має початку і кінця, не ґрунтується на природному та нерозривному взаємовідношенні між словами та їхніми значеннями. Згідно з цим поглядом, мовна конвенція не тільки робить явним взаємовідношення між словами та значеннями, але й підтримує його існування. Новизна цього дослідження полягає також у поясненні, чому той самий санскритський термін samaya / saṃketa вживається по відношенню до різних способів розуміння мовної конвенції. Я витлумачую це спільними аспектами всіх трьох вищезгаданих видів мовної конвенції. Перший спільний аспект – це їхній зміст: незалежно від того, як розуміють мовну конвенцію, її зміст є той самий: «це слово має ось таке значення». Другим спільним аспектом є те, що конвенція осмислюється як необхідна для оволодіння мовою та мовного спілкування.uk
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.publisherВНТУuk
dc.relation.ispartofSententiae. № 1 : 43-54.en
dc.relation.urihttps://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/616
dc.subjectIndian philosophy of languageen
dc.subjectlinguistic convention (samaya, saṃketa)en
dc.subjectthe relationship (sambandha) between word (śabda) and its meaning (artha)en
dc.subjectthe power of word to express the meaning (śakti)en
dc.subjectіндійська філософія мовиuk
dc.subjectмовна конвенція (samaya, saṃketa)uk
dc.subjectвзаємовідношення (sambandha) між словом (śabda) та його значенням (artha)uk
dc.subjectздатність слова виражати своє значення (śakti)uk
dc.titleOn the Notion of Linguistic Convention (samaya, saṃketa) in Indian Thoughten
dc.title.alternativeПоняття мовної конвенції (samaya, saṃketa) в індійській думціuk
dc.typeArticle
dc.relation.referencesArnold, D. (2006). On semantics and saṁketa: thoughts on a neglected problem with Buddhist apoha doctrine. Journal of Indian Philosophy, 34(5), 415-478. https://doi.org/10.1007/s10781-006-9001-5en
dc.relation.referencesArnold, D. (2010). On (non-semantically) remembering conventions: Dharmakīrti and Dharmottara on saṃketa-kāla. In P. Balcerowicz (Ed.), Logic and belief in Indian philosophy (pp. 539-564). Delhi: Motilal Banarsidass.en
dc.relation.referencesAthalye, Y. V. (Ed.), & Bodas, M. R. (Trans. of the Tarkasaṃgraha). (1930). Tarka-Saṃgraha of Annaṃbhaṭṭa with the author’s own Dīpikā, and Govardhana’s Nyāya-Bodhinī. Poona: Bhandarkar Oriental Research Institute.en
dc.relation.referencesBabcock Gove, P., et al. (Ed.). (1993). Webster’s third new international dictionary of the English language. Unabridged. Cologne: Könemann.en
dc.relation.referencesChakravarty, A. (2004). The ‘glory’ and impenetrability of the Peacock-egg: Eternalism versus conventionalism about the word-meaning relationship. In S. Bhattacharyya (Ed.), Word and sentence: two perspectives. Bhartṛhari and Wittgenstein (pp. 45-54). New Delhi: Sahitya Akademi.en
dc.relation.referencesDvivedin, V. P. (Ed.). (1895). The Bhāṣya of Praśastapāda together with the Nyāyakandalī of Śrīdhara. Benares: E. J. Lazarus & Co.en
dc.relation.referencesHarimoto, K. (2014). God, reason, and Yoga. A critical edition and translation of the commentary ascribed to Śaṅkara on Pātañjalayogaśāstra 1.23-28. Hamburg: Department of Indian and Tibetan Studies, Universität Hamburg.en
dc.relation.referencesHayes, R. P. (1988). Dignāga on the interpretation of signs. Dordrecht: Kluwer Academic Publishers. https://doi.org/10.1007/978-94-009-2899-2en
dc.relation.referencesHouben, J. E. M. (1992). Bhartṛhari’s samaya / Helārāja’s saṁketa. A contribution to the reconstruction of the Grammarians’ discussion with the Vaiśeṣikas on the relation between śabda and artha. Journal of Indian Philosophy, 20(2), 219-242. https://doi.org/10.1007/BF01854712en
dc.relation.referencesHouben, J. E. M. (1995). The Saṃbandha-samuddeśa (Chapter on relation) and Bhartṛhari’s philosophy of language. A study of Bhartṛhari’s Saṃbandha-samuddeśa in the context of the Vākyapadīya with a translation of Helārāja’s commentary Prakīrṇa-prakāśa. Groningen: Egbert Forsten. https://doi.org/10.1163/9789004454620en
dc.relation.referencesIambuvijayajī, Muni Śrī. (Ed.). (1961). Vaiśeṣikasūtra of Kaṇāda with the commentary of Candrānanda. With the introduction by A. Thakur. Baroda: Oriental Institute.en
dc.relation.referencesJhalakīkar, B. (1928). Nyāyakośa or dictionary of technical terms of Indian philosophy. Revised and re-edited by V. S. Abhyankar. Poona: The Bhandarkar Oriental Research Institute.en
dc.relation.referencesMurty, K. S. (1959). Revelation and reason in Advaita Vedānta. Bombay: Asia Publishing House.en
dc.relation.referencesSaito, A. (2020). The theory of the Sphoṭa. In A. Graheli (Ed.), The Bloomsbury research handbook of Indian philosophy of language (pp. 76-107). London: Bloomsbury Academic. https://doi.org/10.5040/9781350049154.0010en
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.31649/sent41.01.043


Файли в цьому документі

Thumbnail

Даний документ включений в наступну(і) колекцію(ї)

Показати скорочену інформацію