Концептуалізація усної історії філософії: проблема інтерв’ю

Abstract

Статтю присвячено визначенню статусу «усної історії філософії» в межах історії філософії як дисципліни. Автор формулює свої тези як відповіді на принципові питання Сергія Йосипенка, який 2019 року піддав плідній критиці перші спроби осмислити тоді ще нове поняття «усної історії філософії». Ці відповіді можна резюмувати в шести положеннях: (1) Усна Історія Філософії принципово відрізняється від Усної Історії і не зводиться лише до застосування методу інтерв’ю; (2) вона є сукупністю діалогових методів продукування нової інформації в царині історії філософії, тобто новою методологією, що може застосовуватися в будь-якому історико-філософському дослідженні; (3) головною відмінністю є орієнтованість Усної Історії Філософії не на свідчення, а на спільну рефлексію; (4) ця орієнтованість на рефлексію визначає всі методи Усної Історії Філософії; (5) назва «Усна Історія Філософії» зумовлена радше особливостями ситуації, що дала початок цій методології, ніж свідомою концептуальною рефлексією; (6) цій методології можна дати точнішу назву: «Діалогові Форми Історико-Філософської Рефлексії», назва ж «Усна Історія Філософії», може вживатися до тих діалогових форм, що спираються на усне мовлення.

The paper determines the status of the “Oral History of Philosophy” within the history of philosophy as a discipline. The author formulates his theses as answers to the fundamental questions Serhii Yosypenko asked in 2019. The latter subjected the first attempts to comprehend the then-new concept of “Oral History of Philosophy” to fruitful criticism. It is in response to his criticisms that the former gives now his answers which can be summarized in six points: (1) Oral History of Philosophy is fundamentally different from Oral History and is not limited to the application of the interview method; (2) it is a set of dialogical methods of producing new information in the field of the history of philosophy, that is, a new methodology that can be used in any historical-philosophical research; (3) the main difference is the orientation of the Oral History of Philosophy not to personal testimony, but to joint reflection; (4) this focus on reflection determines all the methods of Oral History of Philosophy; (5) the name “Oral History of Philosophy” is due to the specifics of the situation that gave rise to this methodology rather than a conscious conceptual reflection; (6) this methodology can be given a more exact name: “Dialogical forms of historical-philosophical reflection”, while the name “Oral history of philosophy” can be used for those dialogical forms that rely on oral speech.