Філософська спільнота і емансипація мислення: досвід Алуштинських шкіл

Abstract

У статті розглядається проблема методології історико-філософського дослідження «радянської філософії». Процес емансипації мислення розглянуто через аналіз традиції Алуштинських шкіл молодих філософів 1987–1993 років. Ці Школи відіграли історично вагому роль у подоланні українською філософською спільнотою упереджень і стереотипів радянської свідомості. Зазначений аналіз привів до низки висновків щодо методології історико-філософського дослідження інтелектуальної спадщини – передовсім текстів – радянської доби. (1) Сама радянська філософія достеменно була анти-філософією, соціальною машиною анти-мислення. (2) Основою аналізу як текстів, так і подій цієї філософії має стати врахування феномену двоємислення – двох одночасних і паралельних просторів існування дискурсів (сенсів). Двоємислення відображає ситуацію співіснування ідеологічного офіціозу, лояльність до якого була необхідною вимогою, і контрадикторного йому прагнення достеменного мислення. (3) Важливими характеристиками цієї колізії були «езопова мова», приватні режими довіри, інтелектуальні резервації тощо. Обґрунтовано, що зміна динаміки інтелектуальної ситуації (мова філософії, режим комунікації, осередки інтелектуалів, етос та ідеали наукових досліджень тощо) є головним предметом історико-філософського дослідження.

The article examines the methodological problems of the historical-philosophical research of the “Soviet philosophy.” The process of the emancipation of thinking is examined through the analysis of the tradition of the Alushta Schools of Young Philosophers in 1987–1993. These schools played a historically significant role in overcoming the prejudices and stereotypes of the Soviet consciousness by the Ukrainian philosophical community. The mentioned analysis led to a few conclusions regarding the methodology of historical-philosophical research of the intellectual legacy – primarily texts – of the Soviet era. (1) Soviet philosophy was certainly an anti-philosophy, a social machine of anti-thinking. (2) The basis of analyzing both texts and events of this philosophy should consider the phenomenon of doublethink – two simultaneous and parallel spaces of discourses’ (meanings’) existence. Doublethink reflects the situation when ideological officialdom, loyalty to which was necessary, and the opposing desire for true thinking coexisted. (3) This collision led to the development of and was characterized by a number of features: the “Aesopian language,” peculiar regimes of private trust, intellectual reservations, etc. The article corroborates that the change in the dynamics of the intellectual situation (language of philosophy, mode of communication, communities of intellectuals, ethos and ideals of scientific research, etc.) is the main subject of historical-philosophical research.