Українці в «лихі дев’яності»: повсякденна практика виживання

Abstract

The article, as exemplified by the cities of central Ukraine (Vinnytsia, Kirovohrad and Cherkasy regions), considers one of the key markers of the urban everyday routine of the 1990s – public activities aimed at surviving in the period of a sharp decline of the economy and material welfare in Ukraine. The relevance of the topic concerned is driven by the need to analyze the everyday practice of Ukrainians in crisis periods in the context of economic and social challenges posed to the Ukrainian state due to the full-scale war unleashed by the Russian Federation on February 24, 2022. The source base of research comprises local periodicals of the period under study. The research purpose is to investigate the daily survival practice of citizens of central Ukraine during the exacerbation of crisis phenomena in the Ukrainian economy in the ‘90s. It was established that after the declaration of Ukraine’s independence, there was observed a massive impoverishment of the population due to objective and subjective reasons. The situation was aggravating due to the Soviet worldview, which is based on a citizen’s maximum dependence on the state, peculiar to most Ukrainians. Consequently, the general public experienced enormous difficulties amidst the transition from command to the market economy. The need to support themselves and their families prompted many Ukrainians to ground-breaking changes, i.e., mastering new professions (predominantly in the marketplace), strictly saving food and necessities, and running a semi-agricultural lifestyle. All these took place in the context of the so-called sub-economy, which indicated a significant preponderance of the population’s general consumption over its incomes. Taking into account the above reasons, the first decade of Ukrainian independence is associated in the public consciousness with hard times when survival was the main leitmotiv of everyday life. As a result, the general public treats any potential socio-economic collapse as a relapse of the wild nineties.

У статті, на прикладі міст центрального регіону (Вінницької, Кіровоградської та Черкаської областей) розглянуто один із ключових маркерів міської повсякденності 1990-х рр. – діяльність населення, спрямовану на виживання в період різкого занепаду економіки та матеріального добробуту в Україні. Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю проведення аналізу повсякденної практики українців у кризові періоди в контексті економічних і соціальних викликів, які стоять перед Українською державою у зв`язку із розгортанням проти неї повномасштабної війни з боку Російської Федерації 24 лютого 2022 р. Основу джерельної бази становлять місцеві газети досліджуваного періоду. Метою статті є дослідження повсякденної практики виживання жителів міст центрального регіону в період наростання кризових явищ в українській економіці в 1990-х рр. Встановлено, що після проголошення незалежності України внаслідок причин об`єктивного та суб`єктивного характеру відбулося масове збідніння населення. Ситуація обтяжувалася притаманність більшій частині українців радянського світогляду, в основі якого лежала максимальна залежність громадянина від держави. Саме тому скрізь спостерігалися величезні труднощі, які спіткали широкий загал, в умовах переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки. Необхідність прогодування себе та своїх родин штовхала багатьох українців до радикальних заходів, що полягали в опануванні нових професій (найчастіше в сфері торгівлі), жорсткої економії на продуктах харчування і предметах першої необхідності, фактичному веденні напіваграрного способу життя. Все це відбувалося в умовах існування так званої субекономіки, про що свідчило значне переважання загального споживання населення над його доходами. З огляду на зазначені причини, в суспільній свідомості перше десятиліття української незалежності стійко асоціюється з періодом лихоліття, коли виживання стало головним лейтмотивом повсякденного життя. Відтак, будьякі можливі соціально-економічні колапси сприйматимуться широким загалом як рецидив «лихих дев`яностих».