Редукціонізм, нейронаука і Декартова метафізика

Abstract

The article criticizes reductionist approaches in contemporary historico-philosophical studies of Cartesian brain physiology. The author states that in general these studies one can divide into two directions. The difference between these directions lies in the attitude towards Cartesian metaphysics. Representatives of the first of them are focused on filling research gaps within the complex relationship between Cartesian metaphysics and physiology. Representatives of the second seek various kinds of “reexaminations of traditional approaches” in order to recognize the “central” place of brain physiology in Cartesianism. I qualify the second of these approaches as reductionist. Its main shortcomings are a significant distortion of the structure of Cartesian philosophy and the predominance of prejudices over objective analysis. The results of such an approach are usually a pretentious proof of something long proven as something new. I also demonstrate that this type of reductionism has ideological reasons and is a direct continuation of a tradition that categorically fails to accept the Cartesian concept of the mind as a thinking thing.

У статті піддано критиці редукціоністські підходи в сучасних історико-філософських дослідженнях картезіанської фізіології мозку. Автор констатує, що ці дослідження загалом можна поділити на два напрями. Відмінність цих напрямів полягає у ставленні до Декартової метафізики. Представники першого з них орієнтовані на заповнення дослідницьких прогалин у рамках складного співвідношення Декартових метафізики і фізіології. Представники другого прагнуть різного роду «переоцінок традиційних підходів» задля визнання за фізіологією мозку «центрального» місця в картезіанстві. Я кваліфікую другий із цих підходів як редукціоністський. Його основними недоліками є істотне спотворення структури Декартової філософії і перевага упереджень над об’єктивним аналізом. Результати такого підходу зазвичай є пафосним доведенням давно доведеного як чогось нового. Також я демонструю, що цей тип редукціонізму має світоглядні причини і є прямим продовженням традиції, що категорично не здатна прийняти Декартову концепцію ума як речі, що мислить.