The Legacy of Structuralism: From Its Dogmas to Methodological Pluralism

Abstract

There is a widespread idea that the Philosophy Department at University of São Paulo, has been structuralist since the 1960s. In my opinion, this is a myth, the result of a misunderstanding of what structuralism is. I distinguish between three parts of structuralism: its conception of philosophy, its dogmas and its method for doing history of philosophy. I then discuss, for each of these parts, in what sense structuralism may still have left deep traces, for better or worse, in the Philosophy Department at University of São Paulo. Next, I point out what seems to me to be an ambiguity in the structuralist idea of method: one should distinguish between the philosopher’s method and the method of the structuralist historian of philosophy. Concerning the first, while structuralism offers an argument against all dogmatic methods, I propose the skeptical method as the best one. Finally, I argue that the structuralist rules for doing history of philosophy are good ones, but in many cases insufficient. Thereby I propose a methodological pluralism.

Існує поширена думка, що філософський факультет Університету Сан-Паулу є струк­туралістським з 1960-х років. На мій погляд, це міф, результат неправильного розуміння того, що таке структуралізм. Я розрізняю три частини структуралізму: його концепцію філософії, його догми і його метод вивчення історії філософії. Потім я аналізую для кожної з цих частин, в якому сенсі структуралізм міг залишити глибокі сліди, на краще чи на гірше, на філософському факультеті Університету Сан-Паулу. Далі я вказую на те, що, на мою думку, є неоднозначністю в структуралістському уявленні про метод: слід розрізняти метод філософа і метод структуралістського історика філософії. Щодо пер­шого, то хоча структуралізм пропонує аргумент проти всіх догматичних методів, я пропоную скептичний метод як найкращий. Насамкінець я визнаю структуралістські правила вивчення історії філософії добрими, але в багатьох випадках недостатніми. Отже, я пропоную методологічний плюралізм.