African Philosophy in Brazil: Orality, Agraphia, Ancestry and the Timbuktu Manuscripts

Abstract

This article analyzes the reception of African philosophy in Brazilian postgraduate studies over the last two decades. The Timbuktu Manuscripts stand out as an epistemic turning point, as they highlight autonomous forms of African philosophical thought with repercussions in the Brazilian context. The persistence of the agraphia myth demands a decolonized approach that integrates oralities, textualities and written ancestries as legitimate and plural expressions of African philosophical knowledge. The results of the analysis point to the urgency of a critique of the categories of agraphia, orality and ancestry, as traditionally conceived, and to the importance of rediscovering and appreciating the Timbuktu Manuscripts.

У статті проаналізовано рецепцію африканської філософії на матеріалі наукових робіт останніх двох десятиліть, виконаних у рамцях бразильської післядипломної освіти. Рукописи з Тімбукту особливо помітні як епістемічний поворотний пункт, адже вони демонструють автономні форми африканської філософської думки, що мали вплив на бразильський контекст. Стійкість міфу про аграфію вимагає деколонізаційного підходу, який інтегрував би усну, текстову та письмову спадщину як правомірні та множинні прояви африканського філософського знання. Результати аналізу вказують на нагальність критики категорій аґрафії, усності та походження в їхньому традиційному розумінні, а також на важливість перевідкриття та гідного визнання рукописів з Тімбукту.