Скам’янілості французького спіритуалізму. Кантен Меясу – новий шлях в історії філософії?
Автор
Бартусяк, П.
Bartusiak, P.
Дата
2025Metadata
Показати повну інформаціюCollections
- JetIQ [259]
Анотації
Alain Badiou, in his “canonical” foreword to Quentin Meillassoux’s major work After Finitude: An Essay on the Necessity of Contingency (Après la finitude: Essai sur la nécessité de la contingence, 2006), claims that Meillassoux has opened up a new path in the history of philosophy. In my opinion, this claim is highly exaggerated. I argue that main ideas of Meillassoux's speculative materialism – such as epistemological optimism, the reactivation of discourse on the absolute, radical anti-Platonism, critique of the principle of sufficient reason, and the contingency of being – had already been clearly articulated long before him by representatives of French spiritualism, a highly influential but now almost forgotten philosophical current in 19th-century France. Ален Бадью у своїй «канонічній» передмові до головної праці Кантена Меясу «Після скінченності. Есе про необхідність контингентності» зазначив, що Меясу відкриває новий шлях в історії філософії. На мою думку, ця теза явно перебільшена. Я доводжу, що такі головні ідеї спекулятивного матеріалізму Меясу, як, наприклад, епістемологічний оптимізм, відживлення дискурсу про абсолютне, радикальний антиплатонізм, критика принципу достатньої підстави, контингентність буття тощо були експліцитно сформульовані задовго до нього представниками французького спіритуалізму – вельми впливової у ХІХ столітті у Франції, але сьогодні майже забутої, філософської течії.
URI:
https://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/50860

