Сон як філософська візія: автобіографічні записи кримського суфія Ібрагіма аль-Киримі

Abstract

This article examines dreams as a form of mystical and philosophical self-reflection in the works of the sixteenth-century Crimean Sufi Ibrahim al-Kirimi (c. 1520–1593). Drawing on the Arabic original of his magnum opus “The Gifts of the All-Merciful in Understanding the Degrees of Being”, as well as related manuscript materials, the study presents Ukrainian translations of ed dream narratives accompanied by historical and philosophical commentary. Dreams are approached not merely as religious or didactic motifs, but as a conceptual tool of Sufi visionarism, integrating psychology, anthropology, and the metaphysics of the “unity of being.” Particular attention is paid to the relationship between dream narratives and the doctrine of spiritual ascent and descent, as well as to their political symbolism within the context of the late sixteenth-century Ottoman–Safavid conflict. The article demonstrates that al-Kirimi’s dreams function as rationalized visions intended to validate both his personal spiritual authority and the broader Ottoman imperial ideology. By analyzing these dream records in their historical and philosophical context, the study offers insights into the author’s self-perception and intentional philosophical stance, revealing how autobiographical experience, metaphysical doctrine, and contemporary political realities intersect in Ottoman Sufi thought.

Стаття розглядає сни як форму містико-філософської саморефлексії у творчості кримського суфія XVI ст. Ібрагіма аль-Киримі (бл. 1520–1593). На основі арабського оригіналу його magnum opus «Дарунки Всемилостивого в розумінні ступенів буття», а також окремих текстів зі збережених рукописів, досліджуються автобіографічні записи снів, перекладені українською мовою та прокоментовані в історико-філософському контексті. Сон означений не лише як релігійний або дидактичний елемент, а як концептуальний інструмент суфійського візіонізму, що поєднує психологію, антропологію та метафізику «єдності буття». Особливу увагу приділено зв’язку сновидінь із доктриною духовного сходження і зішестя, а також їхній політичній символіці в умовах османсько-сефевідського протистояння кінця XVI ст. Показано, що сни Ібрагіма аль-Киримі функціонують як раціоналізовані візії, покликані легітимувати як його духовний авторитет, так і османську імперську ідеологію. Таким чином, історико-філософський розгляд снів дозволяє глибше зрозуміти не лише індивідуальний містичний досвід автора, а й ширші інтелектуальні та політичні горизонти суфійської думки Османської доби.