Подія первинного досвіду і філософія. Метатеорія досвіду в Канта і Квайна
Анотації
Автор доводить, що Квайнова критика Кантового розрізнення аналітичних і синтетичних суджень, а також трансценденталістичного редукціонізму, не є задовільною. Крім того, автор стверджує, що теорії досвіду і пізнання Канта і Квайна (трансценталізм і голізм) мають такий рівень опису й аргументації, що засвідчує заснованість відповідних філософських систем на спільній догмі – догмі узгодженості. З огляду на некритичне прийняття Кантом і Квайном тієї ідеї, що досвід є системою, здатною до узгодження нових і старих елементів, позиції обох філософів набагато ближчі, ніж на те міг очікувати Квайн і його послідовники. The author argues that Quine’s criticism of Kantian analytical/synthetic distinction, as well as transcendentalist reductionism, is not entirely adequate. Furthermore, the author states that Kant’s and Quine’s theories of experience and cognition (transcendentalist and holistic) are based on a common dogma, the one of consistency. Taking into account their uncritical acceptance of experience as a system that is able to adjust new and old elements to each other, both philosophers have much more in common than Quine and his followers might have expected.
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей ресурс:
http://ir.lib.vntu.edu.ua//handle/123456789/25648