Актуалізм Джованні Джентіле

Abstract

У статті розглянуто структуру арґументу в «Загальній теорії духу як чистого акту» італійського філософа-ідеаліста Джованні Джентіле. Особливу увагу приділено контекстові теорії Джентіле. Автор обґрунтовує, що теорія Джентіле має два джерела: теорію істини, викладену Джамбаттистою Віко в «Новій науці» (1744), та теорії Канта й німецьких ідеалістів (Фіхте, Геґель). З’ясовано основне завдання Джентілевої теорії, а саме увиразнення епістемічної залежності об’єктивної реальності від самотематизації суб’єкта в об’єкті. Таку епістемічну залежність Джентіле називає духовною реальністю.

This article deals with the structure of argument in the General Theory of Mind as a Pure Act by Italian Idealist philosopher Giovanni Gentile. Special attention was paid to the philosophic context of his theory. The author claims that Gentile’s theory has two main sources, namely the theory of truth formulated by Giambattista Vico in The New Science (1744) and the theories of Kant and German Idealists (Fichte, Hegel). It was elucidated the main claim of Gentile’s theory which consists in pointing out an epistemic dependence of the objective reality on the selfthematization of the subject in object. Such an epistemic dependence Gentile calls the spiritual reality.

В статье рассмотрена структура аргумента в «Общей теории духа как чистого акта» итальянского философа-идеалиста Джованни Джентиле. Особое внимание уделяется контексту теории Джентиле. Автор обосновывает наличие у последней таких источников, как теория истины, изложенная Джамбаттистой Вико в «Новой науке» (1744), а также теории Канта и немецких идеалистов (Фихте, Гегель). Установлено, что основное задание теории Джентиле состояло в как можно более выразительном изображении эпистемической зависимости объективной реальности от самотематизации субъекта в объекте. Такую эпистемическую зависимость Джентиле называет духовной реальностью.