Джон Стюарт Міл проти Вільяма Гемілтона: Боротьба за філософську спадщину Британського емпіризму

Abstract

В статті аналізуються основні лінії полеміки Джона Стюарта Міла проти його старшого сучасника Вільяма Гемілтона. Показано, що основним контекстом цієї полеміки є боротьба за філософську спадщину британського емпіризму: якщо Гемілтон формує свої погляди як оригінальну суміш окремих ідей Ріда і Канта, Міл обстоює «класичні» емпіричні настанови, успадковані насамперед від Джорджа Барклі, й намагається піддати вчення Ріда специфічній «емпіричній редукції».

В статье анализируются основные линии полемики Джона Стюарта Милля против его старшего современника Вильяма Гамильтона. Показано, что основным контекстом этой полемики выступает борьба за философское наследие британского эмпиризма: если Гамильтон формирует свои взгляды как оригинальную смесь отдельных идей Рида и Канта, Милл отстаивает «классические» эмпирические установки, унаследованные им в первую очередь от Джорджа Беркли, и стремится подвергнуть учение Рида специфической «эмпирической редукции».

The paper analyzes the system of various lines of historical continuity that link philosophical systems of John Stuart Mill and George Berkeley. Berkeley is perceived by Mill as the most outstanding figure in the entire previous history of British philosophy. This high estimation gives us a chance to reconsider anew both historical influence of Berkeley’s original version of philosophical immaterialism and historically-philosophical roots of Mill’s own philosophy of consistent phenomenalism.