Аристотелевское решение апории Менона

Abstract

Статья посвящена аристотелевскому решению апории Менона: знаем ли мы то, что ищем и изучаем – если знаем, зачем изучаем, если не знаем, то что ищем и изучаем? Автор приводит доводы в пользу того, что Аристотель решает эту апорию в связи с каждой ступенью познания, а не только применительно к использованию уже имеющегося научного знания, как принято считать в аристотелеведческой литературе. В статье уделяется большое внимание аристотелевской дистинкции progignōskein (пред-познания) и proepistasthai (пред-знания), и подчеркивается ее важность для решения апории Менона Стагиритом.

Стаття присвячена аристотелевому розв’язанню апорії Менона: чи знаємо ми те, що шукаємо і вивчаємо? І якщо знаємо, навіщо вивчаємо, якщо жне знаємо, то що саме тоді шукаємо і вивчаємо? Автор наводить висновки на користь того, що Аристотель розв’язує цю апорію у зв’язку з кожним щаблем пізнання, а не лише стосовно використання вже наявного наукового знання, як вважається у аристотелезнавчій літературі. У статті приділяється велика увага Аристотелевому розрізненню між progignōskein (перед-пізнанням) і proepistasthai (передзнанням), а також підкреслюється її важливість для розв’язання апорії Менона Стагіритом.

The paper is devoted to Aristotle’s solution to Meno’s paradox: a person cannot search for what he knows – he knows it, and there is no need to search for such a thing – nor for what he doesn't know – since he doesn't know what he's searching for. The author argues that Aristotle proposes solutions of this paradox for every stage of cognition, not only for exercising available scientific knowledge as regarded by most Aristotelian scholars. He puts more focus on the importance of the distinction between progignōskein (pre-existing cognition) and proepistasthai (pre-existing knowledge) for Aristotle’s solution of this paradox.