Розбите дзеркало. «Учення про науку 1804²» Й. Ґ. Фіхте як спроба нерефлексійної теорії самосвідомості та її вплив на Гайдельберзьку школу

Abstract

Стаття присвячена Фіхтевій спробі розробити нерефлексійну теорію самосвідомості та впливові цієї теорії на трансцендентально-філософську дискусію про самосвідомість у рамцях Гайдельберзької школи (Д. Генрих, У. Потаст, М. Франк). Уже на початку свого дослідницького шляху Фіхте намагався обґрунтувати, що рефлексія не може бути сутністю самосвідомості, яка, отже, не становить додаткового знання, яке слід досягати в актах другого рівня. У пізньому дослідженні Фіхте спробував розгорнути цю думку до рівня теорії, завдяки якій намагався пояснити, як можна щось знати напевно, якщо засада будь-якого знання – нерефлексійна та непредметна. Ця Фіхтева спроба справила непрямий вплив на представників Гайдельберзької школи, які спробували прояснити нерефлексійність самосвідомості.

В статье идёт речь о попытке Фихте создать нерефлексивную теорию самосознания, а также о влиянии этой попытки на трансцендентально-философскую дискуссию в рамках Гейдельбергской школы (Д. Генрих, У. Потаст, М. Франк). Уже в начале своего исследовательского пути Фихте пытался обосновать, что рефлексия не может быть сущностью самосознания, которое, следовательно, не является дополнительным знанием, которое нужно достигать в актах второго уровня. В позднем исследовании Фихте попытался развить эту мысль до уровня теории, с помощью которой можно было бы объяснить условия возможности достоверного знания, принимая во внимание то, что основа любого знания – нерефлексивня и непредметная. Эта попытка Фихте оказала косвенное влияние на представителей Гейдельбергской школы, которые попытались объяснить нерефлексивность самосознания.

The paper deals with Fichte’s attempt to develop the non-reflexive theory of selfconsciousness and with an influence of this theory on the transcendental philosophical discussion within the bounds of Heidelberg School (D. Henrich, U. Pothast, M. Frank). Fichte began his research with an attempt to justify, that the reflection cannot be an essence of self-consciousness, hence, self-consciousness is not an additional knowledge, that should be reached in the second-level acts. In the later investigation Fichte tried to evolve this idea to the separate theory, with which endeavoured to clarify the conditions of possibility of certain knowledge, considering, that the foundation of any knowledge is non-reflexive and objectless. This idea has indirectly influenced the original theories of representatives of the Heidelberg School, which tried to explaine the non-reflexivity of self-consciousness.