Проблема религиозного смысла в лекциях Николая Бердяева

Abstract

У статті розглядається раніше не вивчена у дослідницькій літературі проблема релігійного сенсу людського життя у Бердяєва. Актуалізація теми сенсу розглядається як така, що виникає на певному етапі духовної еволюції мислителя. Cуть розв'язання проблеми сенсу в релігійного філософа полягає у боголюдському характері джерела сенсу. Набуття сенсу пов'язане з духовним пробудженням людини. Сенс розкривається як енергія любові. Бердяєв, через критику крайнощів песимістичної та оптимістичної оцінки життя, посідає позицію творчого есхатологізму.

The article deals with the problem of the religious meaning of human life in Berdyaev's philosophy, not yet studied in the research literature. The topic of meaning is considered as arising at a certain stage of Berdyaev's spiritual evolution. The essence of Berdyaev's solution of the problem of meaning consists in God-human character of the source of meaning. Finding of meaning is connected with spiritual awakening of human being. The meaning reveals itself as the energy of love. Berdyaev, exposing the insufficiency of extremes of pessimistic and optimistic assessment of life, comes to the position of creative Eschatologism.

В статье рассматривается проблема религиозного смысла жизни человека в философии Бердяева, еще не изученная в научной литературе. Тема смысла рассматривается как возникающая на определенном этапе духовной эволюции Бердяева. Суть решения вопроса о значении Бердяева заключается в богочеловеческом характере источника значения. Нахождение смысла связано с духовным пробуждением человека. Смысл раскрывается как энергия любви. Бердяев, разоблачая недостаточность крайностей пессимистической и оптимистической оценки жизни, подходит к позиции творческого эсхатологизма.