Межі й можливості методу дослідження констеляцій

Abstract

Дослідження Кантової антропології, запропоноване Віктором Козловським у його ґрунтовній і оригінальній монографії, цілком по-новому тлумачить Кантову відповідь на фундаментальне питання «Що є людина?». На підставі творчої спадщини Канта й із урахуванням великого масиву дослідницької літератури п. Козловський реконструює п’ять концептуальних «моделей людини» в антропологічному дискурсі Канта. Однак це дослідження містить низку проблематичних тверджень і висновків. Я доводжу, що, по-перше, є певна неузгодженість між Кантовим розумінням поняття «антропологія» і його витлумаченням п. Козловським. По-друге, модель людини як інтелігібельної істоти, що есплікується через поняття «свобода» і «спонтанність», є виправданою конструкцією в рамцях кри­тицизму, але не зовсім коректна з огляду на місце й функцію «антропології» в ньому. По-третє, можна констатувати певний дисонанс між трактуванням п. Козловським констеляцій як «хронотопів-подій» і тлумаченням цього концепту в школі Дитера Генріха, де методологія «дослідження констеляцій» використана для висвітлення ранньої фази німецького ідеалізму. Утім, це спонукає до кардиналь­ного питання про те, наскільки така методологія може застосовуватися для аналізу Кантової філософії.

The study of Kant’s anthropology, proposed by Viktor Kozlovskyi in its original and thorough monograph, is an entirely new interpretation of Kant’s answer to the fundamental question “What is man?”. On the basis of the philosopher’s heritage and taking into account the large body of research literature, Kozlovskyi reconstructs five conceptual “human models” in Kant’s anthropological discourse. However, this study contains a number of problematic statements and conclusions. I argue first, that there is some inconsistency between Kant’s understanding of the concept of “anthropology” and Kozlovskyi’s explanation. Second, the model of man as intelligible being, made explicit through the concepts of “freedom” and “spontaneity”, is a justified construction within the limits of criticism, but not quite correct with regard to the place and function of “anthropology” in it. Third, we can see a dissonance between Kozlovskyi’s explanation of the constellations as “chronotopes-events” and interpretation of this concept by Dieter Henrich’s school, where the methodology of “research constellations” was used to elucidate the early phase of German idealism. However, this leads to the cardinal question of how far this methodology is applicable for the analysis of Kant’s philosophy.