Формування здоров’язберігаючої компетентності студентів вищих технічних навчальних закладів засобами фізичного виховання

Abstract

Дисертаційна робота присвячена вивченню педагогічних умов формування здоровʼязберігаючої компетентності студентів технічних ЗВО засобами фізичного виховання, розробці діючої моделі й імплементації відповідних педагогічних умов в освітній процес та експериментальній перевірці ефективності авторської методики в ЗВО технічного профілю. У роботі описано нові освітні, інформаційні, техногенні, екологічні та інші умови, на тлі яких відбувається соціалізація, спеціалізація та професіоналізація студента технічних закладів вищої освіти, противагою негативному впливові яких виступає здоров’язберігаюча та фізкультурна активність, поведінка, діяльність та свідомість, яка в оптимальному навчальному результаті інтегрується в професійний «Я-образ». Здоровʼязберігаюча компетентність у відносно завершеному вигляді на практиці має виявлятися в саморегуляції та оптимальному виборі рухової активності й психогігієни під час навчання, виховання, виробничої діяльності та поза ними. Аргументовано, що набуття здоровʼязберігаючої компетентності на заняттях з фізичного виховання включає як валеологічний (валеокультурний), так і фізкультурний (руховий, розвиваючий) компоненти, що на теоретичному моделювальному рівні перетворюється у когнітивний, особистісно-мотиваційний і діяльнісний компоненти. У дисертації обґрунтовано та розроблено теорію і методику впровадження низки педагогічних умов, скерованих на формування здоровʼязберігаючої компетентності, а саме: оптимізацію організаційної та інтерактивної освітньої діяльності учасників освітнього процесу; стимулювання самостійних та самоініціативних форм освітньої діяльності; зміну змісту освіти з дисципліни «Фізичне виховання» з урахуванням професійної специфіки студентів технічного профілю. У роботі доведено, що стимулювання самостійних та самоініціативних форм освітньої діяльності студентів технічного профілю досягається відкритим педагогічно доцільним спілкуванням, актами делегування довіри, варіативністю навчального процесу, вихованням та самоорганізацією особистого діяльнісного простору, що сприяє створенню професійного й фізкультурного (тілесного) «Я-образу». Зʼясовано, що основою адаптації змісту освіти дисципліни «Фізичне виховання» до професійної специфіки технічних закладів вищої освіти має бути, з одного боку, природна потреба студентської молоді в руховій діяльності, з іншого, – орієнтація студентів на матеріально-фізичну сторону буття та потреба в уникненні професійних небезпек (гіподинамія, робота з електронікою, механізмами тощо). У діяльнісному вимірі набуття здоровʼязберігаючої компетентності студентом технічного напрямку охоплює діапазон психічних феноменів: від актів лікувально-фізкультурної самодопомоги, організації фізкультхвилинок та виробничих пауз, ергономічного виробничого простору – до потреб у постійній фізичній активності й навиках саморегуляції.