Особливості дослідження ефективності транспортних систем на етапах життєвого циклу

Abstract

Наведено аналіз особливостей дослідження ефективності транспортних систем на етапах їх життєвого циклу. З'ясовано, що життєвий цикл системи відбивається поетапним розвитком узагальненої операції як процес поступового накопичення інформації про властивості створюваної транспортної системи, умови обстановки і способи її використання як активного засобу в операції.

Запропоновано формалізований науковий підхід до оцінки поточної і перспективної ефективності функціонування транспортних систем, на основі показників агрегування оцінки ефективності об'єктів в підсистемах на різних етапах життєвого циклу, що дають можливість при прийнятті рішень побачити тенденції внутрішнього розвитку складної системи в цілому, а також інтегрувати знання групи експертів при формуванні штучних еталонних меж ефективності.

Виявлено, що у міру накопичення інформації про транспортну систему уточнюється оцінка ефективності операції, що приводить до повнішого обґрунтування рішень, що приймаються на кожному етапі життєвого циклу системи.

Зазначено, що на стадії зовнішнього проектування вибір раціональних вимог до системи здійснюється на основі досить загальних критеріїв ефективності, що не призводять до занадто сильного звуження безлічі допустимих стратегій. А отже використання «сильного» принципу оптимізації та невеликого числа оптимальних стратегій, що приводять до вибору, не завжди виправдано тому, що на ранніх етапах життєвого циклу простежити хід розвитку операції в усіх деталях не можна. Запропоновано, що на стадіях зовнішнього і внутрішнього проектування транспортної системи доцільно організувати послідовний обмін інформацією між представниками цих стадій проектування, що може відбуватися за певною схемою.

Виявлено, що об'єкти, які знаходяться на межі ефективності, є найбільш ефективними тільки в конкретній групі об'єктів. Оскільки задати теоретичні еталонні межі ефективності без залучення експертів не є можливим, а отже зусилля необхідно спрямовувати на підвищення міри обґрунтованості і надійності експертних оцінок, в результаті виконання яких і формуються штучні еталонні межі ефективності.

The analysis of features of research of efficiency of transport systems at stages of their life cycle is resulted. It is found that the life cycle of the system is reflected in the gradual development of the generalized operation as a process of gradual accumulation of information about the properties of the created transport system, environmental conditions and ways to use it as an active tool in the operation.

A formalized scientific approach to assessing the current and future efficiency of transport systems, based on aggregation indicators to assess the effectiveness of facilities in subsystems at different stages of the life cycle, allowing decision-making to see trends in internal development of a complex system as a whole, and integrate knowledge groups of experts in the formation of artificial reference limits of efficiency.

It is revealed that in process of accumulation of the information on transport system the estimation of efficiency of operation is specified that leads to fuller substantiation of the accepted decisions, at each stage of a life cycle of system.

It is noted that at the stage of external design the choice of rational requirements for the system is based on fairly general efficiency criteria that do not lead to too strong a narrowing of the set of acceptable strategies. Thus, the use of a "strong" principle of optimization and a small number of optimal strategies that lead to the choice is not always justified because in the early stages of the life cycle it is impossible to trace the progress of the operation in all its details. It is suggested that at the stages of external and internal design of the transport system it is advisable to organize a consistent exchange of information between the representatives of these stages of design, which can occur according to a certain scheme.

It was found that objects that are on the verge of efficiency are most effective only in a specific group of objects. As it is not possible to set theoretical reference limits of efficiency without the involvement of experts, therefore efforts should be directed to increase the degree of validity and reliability of expert assessments, as a result of which artificial reference limits of efficiency are formed.