What is Necessary and What is Contingent in Kant’s Empirical Self?

Abstract

How does Kant understand the representation of an empirical self? For Kant, the sources of the representation must be both a priori and a posteriori. Several scholars claim that the a priori part of the ‘self’ representation is supplied by the category of ‘substance,’ either a regular substance (Andrew Chignell), a minimal substance (Karl Ameriks) or a substance analog (Katharina Kraus). However, Kant opens the Paralogisms chapter by announcing that there is a thirteenth ‘transcendental’ concept or category: “We now come to a concept that was not entered in the above general list of transcendental concepts, and that must yet be classed with them … This is the concept – or, if one prefers, the judgment – I think.” (A341/B399). I argue that it is the ‘I think’ that provides the a priori framework for the representation of the empirical self.Як Кант розуміє уявлення емпіричної самості? Згідно з Кантом, джерела уявлення мають бути як a priori, так і a posteriori. Деякі дослідники стверджують, що частина a priori уявлення «самості» забезпечується категорією «субстанції»: або звичайної субстанції (Ендрю Шіґнел), мінімальної субстанції (Карл Амерікс), або аналога субстанції (Катаріна Краус). Однак Кант на початку розділу про «Паралогізми» заявляє, що існує тринадцяте «трансцендентальне» поняття або категорія: «Тепер ми доходимо поняття, яке не зазначено повище в загальному переліку трансцендентальних понять і яке все-таки мусимо до нього зарахувати... Це поняття або, якщо хочете, судження "Я мислю"» (A341/B399). Я стверджую, що саме «Я мислю» забезпечує структуру a priori для уявлення емпіричної самості.