Self-education in the digital environment: vectors of continuous professional development

Abstract

У статті розглянуто роль масових відкритих онлайн-курсів (MOOC) і професійних навчальних мереж (PLN) як основних векторів самоспрямованого професійного розвитку науково-педагогічних працівників українських технічних університетів на складному тлі прискорення цифрової трансформації та інституційних збоїв, спричинених триваючим збройним конфліктом. На основі дискурс-аналізу свідчень практиків та оглядів літератури в дослідженні змодельовано, як цифрово опосередкована самоосвіта дає змогу викладачам підтримувати й розвивати педагогічну компетентність попри повторювані сигнали повітряної тривоги, графіки відключень електроенергії та зумовлене ними руйнування стабільних умов праці. В аналізі виокремлено взаємодоповнювальні можливості платформ MOOC, що забезпечують структуроване асинхронне підвищення кваліфікації як у технічній, так і в педагогічній сферах, та PLN, які уможливлюють неформальний, соціально сконструйований обмін знаннями поза межами закладів. Результати свідчать, що обидві модальності дають вимірюваний приріст професійної ефективності, проте кожна має структурні обмеження, які потребують критичної уваги з боку закладів. У статті наведено рекомендації щодо визнання та формалізації цифрових самоосвітніх траєкторій у межах рамок професійного розвитку університетів.This paper examines the role of Massive Open Online Courses (MOOCs) and Professional Learning Networks (PLNs) as primary vectors of self-directed professional development for academic staff at Ukrainian technical universities, against the compound backdrop of accelerating digital transformation and the institutional disruptions occasioned by ongoing armed conflict. Drawing on discourse analysis of practitioner accounts and a ive reviews, the study maps how digitally mediated self-education enables lecturers to sustain and extend their pedagogical competence despite recurrent air-raid alerts, scheduled electricity outages, and the consequent erosion of stable working conditions. The analysis foregrounds the complementary affordances of MOOC platforms - which provide structured, asynchronous upskilling in both technical and pedagogical domains - and PLNs, which enable informal, socially constructed knowledge exchange beyond institutional boundaries. The findings suggest that both modalities generate measurable gains in professional efficacy, yet each carries structural limitations that require critical institutional attention. The paper concludes with recommendations for recognising and formalising digital self-educational pathways within university professional development frameworks.