Дієприслівник в сучасному українському синтаксисі: функціональний потенціал та особливості реалізації

Abstract

The article examines the functional potential of the adverbial participle in contemporary Ukrainian syntax, taking into account its dual nature combining verbal predicative and adverbial circumstantial features. The relevance of the study is determined by the need to clarify the syntactic status of the adverbial participle, in particular the correlation between its predicative and circumstantial properties, the degree of its adverbialisation, and the conditions of its syntactic realisation within the sentence structure. The aim of the paper is to identify the regularities of the syntactic realisation of the adverbial participle in modern Ukrainian, considering its interaction with the predicate verb, sentence type, and contextual factors. It has been established that the adverbial participle expresses a wide range of semantic-syntactic relations, including circumstantial meanings of cause, purpose, condition, concession, and manner, as well as semipredicative relations, which contribute to syntactic compression and increase the informational density of the utterance. The adverbial participle is characterised by a twofold dependency: it is functionally connected with the predicate verb and, at the same time, semantically correlated with the subject, which determines its intermediate status within the system of syntactic units. It has been demonstrated that its syntactic function is not formally fixed but is determined by context, the semantics of the predicate verb, and the type of syntactic construction. It is substantiated that adverbial participial constructions may correspond in meaning to subordinate adverbial clauses, although they lack their formal features, which indicates their specific functioning within the simple extended sentence. It is also shown that the degree of adverbialisation influences the character of syntactic realisation: with the increase of adverbial features, predicativity weakens while circumstantial meaning becomes more prominent. It is generalised that the adverbial participle functions as a means of expressing secondary predication and ensures the realisation of complex logical and syntactic relations within the utterance. The obtained results contribute to the development of modern Ukrainian grammatical theory and clarify the place of the adverbial participle in the system of syntactic units.

У статті проаналізовано функціональний потенціал дієприслівника в сучасному українському синтаксисі з урахуванням його подвійної природи, що поєднує дієслівні предикативні та адвербіальні обставинні характеристики. Актуальність дослідження зумовлена потребою уточнення синтаксичного статусу дієприслівника, зокрема співвідношення його предикативних і обставинних властивостей, ступенів адвербіалізації та умов реалізації синтаксичних функцій у структурі речення. Метою статті є встановлення закономірностей синтаксичної реалізації дієприслівника в сучасній українській мові з урахуванням взаємодії з дієсловом-присудком, типом речення та контекстуальними чинниками. Виявлено, що дієприслівник реалізує широкий спектр семантико-синтаксичних відношень, зокрема обставинних (причини, мети, умови, допустовості, способу дії) та напівпредикативних, що забезпечують синтаксичну компресію висловлення й підвищення його інформативності. Встановлено, що дієприслівник характеризується двовекторною залежністю: функціонально пов’язаний із дієсловом-присудком і водночас семантично співвідноситься із суб’єктом дії, що визначає його проміжний статус у системі синтаксичних одиниць; синтаксична функція дієприслівника не має формально закріпленого характеру й визначається контекстом, семантикою дієслова-присудка та типом синтаксичної конструкції. Обґрунтовано, що дієприслівникові конструкції за своїм змістом можуть бути співвіднесені з підрядними обставинними реченнями, проте не мають їхніх формальних ознак, що засвідчує специфіку їхнього функціонування в межах простого ускладненого речення. Визначено, що ступінь адвербіалізації впливає на характер синтаксичної реалізації дієприслівника: зі зростанням адвербіальності послаблюється предикативність і посилюється обставинне значення. Узагальнено, що дієприслівник виступає засобом вираження вторинної предикації та забезпечує реалізацію складних логікосинтаксичних відношень у структурі висловлення. Отримані результати поглиблюють теоретичні засади сучасної української граматики й уточнюють місце дієприслівника в системі синтаксичних одиниць.