Кантове вчення про чуттєвість, простір і час: трансцендентальні, антропологічні та природничо-наукові конотації

Abstract

The author examines Kant’s transcendental doctrine of space and time in order to find out possible anthropological connotations of the German philosopher’s topology. The analysis allows us to draw the following conclusions: 1) the anthropological features of space and time significantly correct the transcendental understanding of space and time as forms of sensual intuition; 2) the anthropological connotations of the forms of space and time make it impossible to have both noumenal, intellectual intuition of things and intuition based on a different topology, on configurations of the world that are different those familiar to humans; 3) Kant’s achievement is his work «Metaphysical Foundations of Natural Science» (1786), which demonstrates the effectiveness of the transcendental method, in particular transcendental aesthetics, in substantiating the natural sciences (physics) of the time, which made it possible to prove the close connection of the natural sciences with the transcendental conditions of experience.

Автор досліджує трансцендентальне вчення Канта про простір і час, щоб з’ясувати можливі антропологічні конотації топології німецького філософа. Здійснений аналіз дозволяє зробити такі висновки: 1) антропологічні особливості простору і часу суттєво корегують трансцендентальне розуміння простору і часу як форм чуттєвого споглядання; 2) антропологічні конотації форм простору і часу унеможливлюють як ноуменальне, інтелектуальне споглядання речей, так і споглядання, базоване на іншій топології, на відмінних від звичних для людини конфігурацій світу; 3) Кантовим досягненням є праця «Метафізичні засади природознавства» (1786), де продемонстровано дієвість трансцендентального методу, зокрема трансцендентальної естетики, для обґрунтування тогочасного природознавства (фізики), що дало змогу довести тісний зв’язок наук про природу з трансцендентальними умовами досвіду.