Акумуляція професіоналізму викладача іноземних мов технічного ЗВО у вимірі його професійної самореалізації

Abstract

The article theoretically substantiates and comprehensively analyzes the process of accumulating foreign language teachers professionalism at technical higher education institutions in terms of their professional self-realization. The essential characteristics of continuous education are investigated as a fundamental space for the constant professional development and self-improvement of academic staff in accordance with modern social requirements. Within the framework of the research, the authors detail a multicomponent structure of a philologist-teacher's professionalism in a technical university, which integrates three fundamental blocks: professionalism of knowledge (comprising philological, methodical, pedagogical, psychological, general, and reflexive components); professionalism of pedagogical communication (perceptual, socio-communicative, socio-psychological skills, and forms of pedagogical influence); and the commitment to continuous self-improvement. Particular attention is paid to specific factors that directly affect the teacher's development during the professional adaptation period and subsequent academic activities. It is determined that the age gap poses a significant barrier to effective "teacher-student" interaction. To overcome this challenge, the necessity of an in-depth study of the dynamic linguocultural environment of modern youth, particularly the specifics of student sociolect, is substantiated. It is proven that to ensure the authenticity and efficiency of communication-oriented teaching, educators must simultaneously master the professional sociolect and rapid terminological innovations in the field of exact sciences and information technologies, which directly correlate with the students' future specialties. It is concluded that upon completing professional adaptation, the educator constructs an individual trajectory of self-development, where the conscious need for self-realization acts as the primary stimulus for practical activities.

У статті теоретично обґрунтовано та всебічно проаналізовано процес акумуляції професіоналізму викладача іноземних мов закладу вищої освіти технічного профілю крізь призму його професійної самореалізації. Досліджено сутнісні характеристики неперервної освіти як базового простору для постійного фахового розвитку та самовдосконалення особистості науковопедагогічного працівника відповідно до сучасних суспільних вимог. У межах дослідження деталізовано багатокомпонентну структуру професіоналізму викладача-філолога технічного університету, що інтегрує в собі три засадничі блоки: професіоналізм знань (філологічний, методичний, педагогічний, психологічний, загальноосвітній та рефлексивний компоненти); професіоналізм педагогічного спілкування (перцептивні, соціально-комунікативні, соціальнопсихологічні вміння та форми впливу); а також прагнення до безперервного самовдосконалення. Особливу увагу приділено специфічним чинникам, які безпосередньо впливають на становлення викладача в адаптаційний період та під час подальшої науково-педагогічної діяльності. Визначено, що вагомим бар’єром на шляху до ефективної взаємодії «викладач – студент» є віковий розрив. Для його подолання обґрунтовано необхідність глибокого вивчення динамічного лінгвокультурного середовища сучасної молоді, зокрема специфіки студентського соціолекту. Доведено, що для забезпечення автентичності й ефективності комунікативно-орієнтованого навчання викладач має паралельно опановувати професійний соціолект та стрімкі термінологічні новоутворення у сфері точних наук та інформаційних технологій, які безпосередньо корелюють із майбутнім фахом студентів. Констатовано, що після завершення фахової адаптації педагог вибудовує індивідуальну траєкторію саморозвитку, де усвідомлена потреба в самореалізації виступає головним стимулом до активних практичних дій.